Брати Капранови: «Ми зараз живемо, переживши апокаліпсис»

Версія для друку
11785_1.jpg

Братів КАПРАНОВИХ важко уявити окремо - вони завжди поруч і не втомлюються один від одного. Під час візиту до Сум брати розповіли про свою книгу «Мальована історія незалежності України», історію «без купюр», українського читача та книги, які він читає, свою громадську місію, а також про те, яку небезпеку приховує в собі депутатський мандат, втім так і не розкрили таємницю, хто із них Віталій, а хто Дмитро.

Віталіє, Дмитре, ви настільки багатогранні: і книги пишете, і видаєте їх, і співаєте, і громадською діяльністю займаєтеся… Скажіть, як вас представити нашим читачам?

Брати Капранови. І все. А взагалі - в залежності від того, чим займаємося в даний час. От у вас в Сумах ми були на третину музикантами, на третину - письменниками, на третину - видавцями і ще трішки істориками. Насправді якщо ти взявся за життя, то треба спробувати бути щасливим. І тим глибше буде твоє щастя, чим більше ти вмієш!

У Сумах ви презентували книгу «Мальована історія незалежності України». Як виникла ідея створити таке видання?

Ідея виникла після того, як сину довелося готуватися до зовнішнього незалежного оцінювання. Виявилося, що за тими книгами по історії, що є, дитині важко підготуватися до іспиту. Тому вирішили допомогти. Працювали два з половиною роки.

У нас, у молодого покоління, є дефіцит історичної свідомості. І якщо люди старшого покоління просто так виховані, то у молодого покоління є шанс змінитися. І ми маємо їм допомогти перейти від «купюрної» історії, коли знають тільки тих історичних героїв, чиї портрети розміщено на грошових купюрах, до реальної.

Що собою представляє книга?

«Мальована історія незалежності України» - це короткий, на 80 сторінок, логічний і зрозумілий виклад історичних подій, які зв’язують єдиною ниткою всі етапи розвитку української державності, починаючи від трипільських та кіммерійських племен аж до 1991 року. Вона об’єднує в одне ціле історію всіх українських земель - від Закарпаття та Галичини до Слобожанщини та Криму. Це історія без шмарклів, без «чорних дір» і білих плям, без фантазій і натяжок - історія, яку можна читати без брому і антибіотиків. Її створили не ми, а наші прадіди і їхні прадіди, і прадіди їхніх прадідів.

Малювали історію незалежності шість художників, серед яких і лідер гурту OT VINTA Юрко ЖУРАВЕЛЬ.

При підготовці книги ви запрошували до співпраці істориків, науковців? Чиє це бачення історії України?

Книжка має оперувати тільки тими фактами, що їх визнає сучасна історична наука. Ми як письменники виконали свою місію - переклали людською мовою те, що пишуть історики, з тим, щоб історію було цікаво читати людям без історичної освіти.

Текст вивіряли науковці, серед яких професор, доктор філософських наук Петро КАРЛЮК, кандидат історичних наук Володимир В´ЯТРОВИЧ, кандидат філософських наук Сергій ГРАБОВСЬКИЙ, кандидат політичних наук Олександр ПАЛІЙ.

На Вашу думку, чи варто зараз загострювати увагу на спірних для різних регіонів питаннях історії України?

Просто треба все розглядати об’єктивно. Адже якщо дивитися всю історію України, то там було кілька державностей, які конфліктували навіть між собою. Це не означає, що хтось у цьому конфлікті правий, а хтось цілковито винний. Наприклад, коли були воїни УПА і радянські воїни, то це ж були дві різні державності. Треба все вивчати, і не для того, щоб когось звинуватити, а просто для того, щоб знати, як все було. Тоді конфліктність зникає.

Ви самі пишете книги, самі їх видаєте і продаєте. Не хочеться говорити, що й самі читаєте, але ж кількість читачів насправді зменшується. Ви це відчуваєте?

Насправді читачів було не так багато, як нам розповідали, і за часів комунізму. Читач - це талант, це людина, яка вміє створити в голові всі ті образи, які заклав автор. Тобто, читаючи, людина фактично знімає в голові своє кіно. Це може бути вродженою чи вихованою кваліфікацією.

Ми маємо великий пробіл у покоління, яке росло в 90-х роках минулого століття, бо воно зростало геть без книжок. Це сьогоднішні 30-35-річні. Це втрачене для книжок покоління. Та й цінність читання як така посунута. Не йдеться про паперову чи електронну книжку, а про цінність читання як пріоритету. Тому сьогодні ми працюємо у партизанський спосіб, кочовий - самі йдемо до читача, пропонуємо видання, які мають зацікавити.

На вашу думку, які жанри літератури найбільш популярні серед українців?

Українці нічим не відрізняються від інших, тому якщо говорити про жанри, то популярними є книги корисні: довідники, рецепти, навчальні посібники. Що стосується літератури, то вона складає 20% від загальної кількості книжок. Традиційно користується попитом популярне чтиво - детективи. Єдина проблема, що українська книга так і не змогла вибитися за межі жанру. У нас українська книга - це жанр. У деяких регіонах українська література саме так і подається у книгарнях.

Яким ви бачите майбутнє книговидання. Чи не витіснять друковану книгу електронні книжки?

Важко сказати. Те, що відбудеться перерозподіл, - це точно, але перерозподіл певних жанрів. Деякі книги просто не можуть бути електронними, наприклад, дитяча книга. Або як наша «Мальована історія незалежності України», бо це інший продукт.

Ви активні громадські діячі. Що значить для вас громадська діяльність?

Це тягар, камінь на шиї. Ми добровільно взяли це на себе, бо як громадяни України не можемо мовчати. Наші батьки дали нам країну у певному стані. Вони своїм життям, жертвами підготували незалежність і віддали країну нам. Ми передаємо її нашим дітям. Ким ми будемо, якщо передамо її у гіршому стані, ніж отримали? Отже, ми маємо зробити її кращою і такою передати дітям. От і все. А вони нехай далі дбають. Тому ми цим і займаємося.

А брати Капранови не мріють про депутатські мандати?

Хто знає - можливо, так, а можливо, й ні. Справа в тому, що в Україні, на жаль, мало випадків «феномена Гавела», тобто таких, коли людина «звідти» повернулася. Усі наче мають квиток в один кінець: усі там залишаються, перестають бути людьми. Можливо, наш імунітет і сильний і ми могли б стати першими суперменами, хто звідти повернувся, - живими і схожими на людей, та ще й щоб в очі людям не соромно було дивитися. Але у нас поки що не було таких прецедентів. Навіть серед наших знайомих. Ми розуміємо, що і нас не візьмуть туди ніколи, бо ми небезпечні для тих, хто поряд. Ми самостійні. І це всі знають. У нас були розмови з представниками партій перед виборами, але…

Ми туди не прагнемо. Наша задача - навчитися їх скидати. І депутатство тут не допоможе - це має робити громадськість. Примусити владу слухатися - оце і є задача громадської діяльності.

Наступна книга братів буде про…

Це буде історичний роман про ХХ століття. Це буде спроба відновити історію через історію нашої родини. Ми вважаємо, що ХХ століття - це і був кінець світу для українців, а ми вже живемо після кінця світу. Усі знаки біблійні були - з номерами, залізними птахами…

Зараз ми живемо, переживши апокаліпсис. Він розламав історичну свідомість, історії родин, оцінки. У нас один дід був у Червоній армії, інший був ворогом народу. Ми що, маємо думати про те, який дід краще? Ми хочемо цим романом прописати психологію ХХ століття. Робота складна, в чомусь реконструкторська, рольова. Ведеться робота над деталями, архівами. До речі, саме ми розповіли своєму батькові, що сталося з його дідом і бабою, бо він цього не знав. Від нього приховували правду. Мама розповіла цю історію свасі, а та вже нам. На жаль, наша родина не одна така…

Вибачте, але голосувати можуть лише мешканці України!

Читайте також:

Коментарі RegioNews
Коментарі Facebook

Comments

Написати новий коментар

Loading...

Приєднуйтесь!