#ВКраїна: місце на карті – Сумщина» продовжують захоплюючу подорож незвіданими сторінками героїчного минулого Сумської області. Сьогодні ми дізнаємося про таємниці, які досі приховує Конотопська битва, її передумови та наслідки для становлення Української державності. Незмінним провідником і помічником як завжди є унікальне інтернет-зібрання давніх європейських мап нашої країни – http://vkraina.com.

" />

Конотопська битва. Незвідана сторона великого бою

Версія для друку
3_5.jpg
Сайт «RegioNews-Суми» та національний оператор КИЇВСТАР у проекті «#ВКраїна: місце на карті – Сумщина» продовжують захоплюючу подорож незвіданими сторінками героїчного минулого Сумської області. Сьогодні ми дізнаємося про таємниці, які досі приховує Конотопська битва, її передумови та наслідки для становлення Української державності. Незмінним провідником і помічником як завжди є унікальне інтернет-зібрання давніх європейських мап нашої країни – http://vkraina.com.

«…Цвіт московської кінноти, що відбув щасливі походи 1654 і 1655 років, загинув за один день, і вже ніколи після того цар московський не був у змозі вивести в поле такого блискучого війська. У жалібній одежі вийшов цар Олексій Михайлович до народу й жах охопив Москву. Удар був тим важчий, що був несподіваним…» - так про поразку московського війська та численні втрати у битві під Конотопом (сьогодні це районний центр Сумської області) писав історик XIX сторіччя Сергій СОЛОВЙОВ. Тоді, 29 червня 1659 року, Україна вперше здобула перемогу над Московським царством, змусивши царя, Олексія Михайловича, серйозно занепокоїтись.

«Перша згадка про місто Конотоп у документах з’явилася після підписання Полянівського договору між Москвою та Річчю Посполитою, у жовтні 1634 року. Тоді до Польщі відійшли Смоленщина та Чернігово-Сіверщина, - розповідає науковий співробітник Конотопського краєзнавчого музею ім. О.М. Лазаревського Шаміль АКІЧЕВ. - Оскільки на території Польщі існувало 5 міст з назвою Конотоп, тому українське місто поляки між собою називали «Конотополь». Проте картографи при нанесенні населених пунктів на свої мапи не брали цього до уваги, тому на карті Ніколя САНСОНА 1663 року поселення має свою звичну для нас назву – «Konotop».

Місто Конотоп на карті Ніколя Сансона (1663 р.) Сайт Vkraina.com

«На ті часи Конотоп розташовувався у дуже вигідному місці, через його землі у XVII столітті проїздили російські та українські посольства, які урочисто зустрічали як у самому місті так і в найближчих селах», - вважає кандидат філологічних наук, доцент, завідувача Науково-дослідного центру історичного краєзнавства СумДУ Віктор ЗВАГЕЛЬСЬКИЙ.

У 1640 році у Конотопі поляки приступають до будівництва великої та гарно укріпленої фортеці. Пізніше, у 1650 році на «Спеціальній карті України», складеній французьким інженером Гійомом Левассером де БОПЛАНОМ та заново відтвореній Ніколя САНСОНОМ у 1665 році, Конотоп уже був відмічений як потужна фортеця.

«Сам замок займав південно-східну частину підвищеної ділянки лівого берега ріки Єзуч (скоріше за все вона тоді називалась Конотоп чи Конотопка). Починаючи від посаду і до самої річки був зроблений острог з дубових стовбурів, з північного боку місто оточував глибокий рів. До фортеці вело четверо проїзних воріт, а всередині стояло дві дерев’яні церкви — Пресвятої Богородиці і святого великомученика Георгія», - розповідає Шаміль АКІЧЕВ.

Конотопська фортеця на карті Ніколя Сансона (1665 р.) Сайт Vkraina.com

З початком національно-визвольного повстання Богдана ХМЕЛЬНИЦЬКОГО у 1648 році, Конотоп стає центром козацької сотні спочатку Чернігівського, а згодом і Ніжинського полків. Після підписання Переяславського договору у 1654 році населення Конотопа дало присягу на вірність царю. Так фортеця стала українсько-московською, хоча в ній постійно перебував український гарнізон.

На думку Віктора ЗВАГЕЛЬСЬКОГО, головною причиною, яка стала приводом до війни, і Конотопської битви у тому числі, були територіальні претензії Московського царства, Польщі та татар. Оскільки фортеця розташовувалося практично між трьома суперниками, то й не дивно, що місцем їх зіткнення був Конотоп. Все стає зрозумілим поглянувши на мапу картографа Ніколаса Йоанніса ФИШЕРА 1690 року, де між двома могутніми фортецями, Путивльською, яка належала Московському царству, та Конотопською – Польському царству пролягала межа, яка розділяла землі двох могутніх держав.

Місто Конотоп на карті Ніколаса Йоанніса Фишера (1690 р.) Сайт Vkraina.com

З переконаннями історика погоджується і співробітник Конотопського музею Шаміль АКІЧЕВ.

«У поході на Київ московське військо мало проходити через Конотоп. Проте, замість того, щоб просто здатися, полковник Григорій ГУЛЯНИЦЬКИЙ, несподівано, разом із 4 тисячами козаків зачинилися у місті і майже 70 днів тримали облогу. Якщо Конотоп здався б, цієї битви взагалі могло не бути, але такий несподіваний опір зацікавив як військових, що тримали облогу, так і самого царя».

Облога Конотопської фортеці розпочалася 21 квітня (за новим ладом 9 травня) 1659 року, коли 21 тисяча Московських військ рушили на місто Конотоп. Гарнізон фортеці, який був у місті, налічував збірний загін козаків Ніжинського, Прилуцького та Чернігівського полків. Міські жителі, що більш як на три чверті складалися з ремісників та торговців, очевидно, також підтримували гарнізон та всіляко допомагали стримувати облогу.

Затяжну облогу Конотопа Самійло ВЕЛИЧКО у своєму літописі описував так: «Тут князі бавились дев'ять тижнів, пускаючись у численні воєнні промисли, кидаючись у штурми на місто не без значної своєї втрати і, нічого корисного собі не вчинивши, дочекались там гетьмана Виговського, який простував з численними козацькими та ординськими військами до Конотопа».

На думку Віктора ЗВАГЕЛЬСЬКОГО, тільки завдяки особливому військовому таланту Григорія Гуляницького облога Конотопа тривала так довго, а саме місто залишалося недоступним московським військам.

«Під час оточення Батурина тільки завдяки тому, що у місті знайшовся зрадник, фортеця так швидко здалася. У Конотопі теж була така людина. Нажаль прізвище його нам досі не відоме, але ми знаємо, що цей чоловік перейшов до князя ТРУБИЦЬКОГО та повідомив йому в яких місцях знаходилися різні арсенали. Московські війська підняли гармати вище та почали обстріл. Конотоп ніс великі втрати, - стверджує Шаміль Акічев. - Після цього інциденту Гуляницький робить дві важливі речі. По-перше, пише листа Івану Виговському, де повідомляє йому, що якщо він до свята Петра і Павла не прийде на допомогу, місто буде змушене здатися і відкрити ворота. А по-друге, наказує місцевим мешканцям не збиратися і не знаходитись в групах більше 2-х чоловік. Таким чином йому вдалося попередити бунт місцевого населення».

На свято Петра і Павла, 29 червня 1659 року, до Конотопа прибуло військо Виговського. Вирішальна битва відбулася на землях сіл Шаповалівка та Соснівка. Не даючи ворогу опам’ятатися, гетьман атакував 15-тисячний російський загін, що захищав переправу, в той час як кримсько-татарське військо, чисельність якого була, за різними даними, близько 40 тисяч, залишалося в засідці.

Конотопська битва 1659 ролу, художник Артур Орльонов

«Після того, як на допомогу московським військам прийшли полки князя ПОЖАРСЬКОГО, Виговський віддав наказ про відхід своїх сил на попередні позиції, вдаючи втечу. Так, російські воєводи на чолі основних сил кинулись їм навздогін і потрапили в засідку. Тільки-но переважна більшість царських ратників переправилася на другий берег річки, як по них із засідки вдарили татари, - говорить кандидат історичних наук, доцент кафедри історії України Національного педагогічного університету імені М.П. Драгоманова Андрій БУЛЬВІНСЬКИЙ. За матеріалами Самовидця битва відбулася поблизу річки Сейм. Проте на думку інших фахівців зіткнення сил було на берегах річки Соснівка. Використовуючи географічні особливості рельєфу та маючи неабиякий військовий досвід, Виговський зумів перехитрити противника тим, що розірвав основні сили російських військ і наніс поразку головній діючій силі противника — кінноті».

Втративши понад 50 тисяч солдат московське військо під проводом Трубецького було розгромлене. До полону потрапили царські воєводи: князь ЛЬВОВ, брати БУТУРЛІНИ, князь ЛЯПУНОВ та інші. Більшість із них були забрані в неволю до Криму, а сам Пожарський за «непристойні» слова в адресу хана за його наказом був страчений у ставці.

«У Москві поразку царського війська зустріли, як нечуване лихо, а сам цар, Олексій Михайлович, не на жарт злякався, що козаки разом з татарами можуть піти і на «велику «державу». За його наказом у місті почали готуватися до оборони та негайно будувати укріплення. Проте його побоювання не виправдалися, адже невдовзі події на Україні розгорнулися за таким сценарієм, що значення перемоги під Конотопом було зведено майже нанівець», - вважає канд. іст. наук, доцент Сумського обласного інституту післядипломної освіти, краєзнавець Дмитро КУДІНОВ.

За словами Андрія БУЛЬВІНСЬКОГО, головні причини поразки царських військ під Конотопом полягали в низькій боєздатності російського війська у польових наступальних битвах, грубих прорахунках його командування в ході бойових дій та блискучому використанні Виговським стратегії концентрованого.

«Уже у 1663 році місто було захоплене поляками, а сама фортеця за наказом зруйнована. З того часу Конотопська фортеця, як військова одиниця, перестала існувати, проте саме місто розвивалося і надалі. Свідченням цього є зображення Конотопа на карті Джона БЛАУ, 1670 року, як великого процвітаючого міста, де функціонувало 2 центральні церкви та 2 водяних млина. Головною галуззю сільського господарства селян було землеробство, сіяли пшеницю, жито, гречку, овес і просо. Самі ж містяни були люди грамотні, високоосвічені. Кожного року у місті проводилися торги та 2-3 ярмарки. Оскільки Конотоп залишався прикордонним містом, товари привозилися з Москви, Путивльщини, Курська, Ніжина та найближчих міст».

Конотоп на карті Джона Блау (1670 р.) Сайт Vkraina.com

На сьогоднішній день залишки Конотопської фортеці знаходяться лише у центрі міста, біля будинку Районної ради, а на в’їзді до села Шаповалівка, де відбувалася сама битва, у 2009 році був встановлений пам’ятний знак.

Пам'ятний знак, встановлений у 2009 році біля села Шаповалівка

З 2000 до 2003 року у Конотопі проводилися масштабні розкопки. Керівником пошукових робіт був вчений, археолог Віктор ЗВАГЕЛЬСЬКИЙ. За його словами, встановити, наскільки сильною була Конотопська фортеця на сьогоднішній день неможливо, але судячи з того, скільки Гуляницький тримав там облогу можна зробити висновок, що вона була досить укріплена і добре підготовлена, але археологічно не виявлена. Також, на думку історика, окрім численних втрат, після цієї битви нічого не змінилося, тому сказати, що вона мала якесь значення для подальшого розвитку та становлення України не можна.

У свою чергу Шаміль АКІЧЕВ вважає, що значення цієї битви дуже символічне, так це була перша перемога українського війська і народу над російським.

«За всю історію україно-російських відносин Конотопська битва – це був один з найбільших боїв в якому перемогу отримала українська сторона, скориставшись, звичайно, допомогою татар. Сьогодні, мужністю та сміливістю своїх предків пишається кожний житель цього героїчного міста», - наголошує вчений та корінний житель Конотопа.

Уже в наступній публікації наш читач дізнається про те, як жилося козакам на Сумщині та які таємниці зберігала сумська фортеця.

Слідкуйте за соціально-освітнім спец-проектом «#ВКраїна: місце на карті – Сумщина» за підтримки національного оператора КИЇВСТАР у партнерстві з сайтом «RegioNews-Суми».

Вибачте, але голосувати можуть лише мешканці України!

Читайте також:

Коментарі RegioNews
Коментарі Facebook

Comments

Написати новий коментар

Loading...

Приєднуйтесь!