#ВКраїна: місце на карті – Сумщина» продовжує сайт «RegioNews-Суми» та національний оператор КИЇВСТАР. Цього разу ми розповімо про старовинну Сумську фортецю, козаків, які мешкали на її території та роль, яку відігравала цитадель будучи прикордонним форпостом. Незмінним провідником і помічником у нашій подорожі як завжди є унікальне інтернет-зібрання давніх європейських мап нашої країни – http://vkraina.com.

" />

Козацтво на Сумщині: які таємниці зберігала Сумська фортеця?

Версія для друку
1_4.jpg
Захоплюючу та насичену подорож сторінками минулого Сумської області у проекті «#ВКраїна: місце на карті – Сумщина» продовжує сайт «RegioNews-Суми» та національний оператор КИЇВСТАР. Цього разу ми розповімо про старовинну Сумську фортецю, козаків, які мешкали на її території та роль, яку відігравала цитадель будучи прикордонним форпостом. Незмінним провідником і помічником у нашій подорожі як завжди є унікальне інтернет-зібрання давніх європейських мап нашої країни – http://vkraina.com.

Від моменту свого заснування і протягом довгих років Сумська фортеця була однією з найбільших і найкраще оснащених фортець Слобожанщини. У XVII столітті її стіни стали оборонним бастіоном, який охороняв південні землі Московського царства від набігів кримських татар і турків. Фортецю неодноразово намагалися взяти штурмом, але вона жодного разу не піддалася ворогам.

На думку кандидат історичних наук, старшого викладача кафедри всесвітньої історії Сумського державного університету імені А.С. Макаренка, етнографа Євгена ОСАДЧОГО, місце для спорудження могутньої Сумської фортеці переселенцями було обране не випадково. Мисоподібний пагорб правого берега річки Псел, довжиною понад 300 метрів, мав видовжену форму і достатньо рівну поверхню.

На картах Ніколаса Сансона, 1665 року, та Джона БЛАУ, 1670 року, створених на основі робіт Боплана, видно територію, де була зведена Сумська цитадель. Хоча художній рівень виконання і оформлення карт Блау значно перевищує рівень робіт Сансона, позначення самого міста не з’являється ні на жодній із карт. Це можна пояснити тим, що територія, на якій жили козаки відносилася до Московського царства, а картографія в Російській імперії розвивалася погано. Тому не дивно, що на мапах Боплана з’являються навіть плани деяких фортець, міста Конотоп, Охтирка, а Суми залишаються не позначеними.

Територія міста Суми на карті Ніколаса Сансона (1665 р.) Сайт Vkraina.com

Протягом довгого часу саме місто Суми належало до Путивльських угідь і відповідно підпорядковувалося путивльському воєводі. З огляду на те, що місцевість Сум була дуже добре влаштована, з трьох сторін текли ріки, повсюди болотисті заплави, а головні вороги - татари в основному були кіннотники, пробратися через болото до міста було практично неможливо.

Місто Путивль та територія Сум на карті Джона Блау (1670 р.) Сайт Vkraina.com

Перша фортеця на території сучасних Сум була побудована отаманом Герасимом Кондратьєвим у 1655 році. Проте укріплення були примітивними і скоріш за все її можна вважати місцем тимчасового захисту, а ніж повноцінною фортецею, адже оборонна спроможність такого укріплення була дуже низькою.

За словами історика, завідувача відділом історії Сумського обласного краєзнавчого музею Віри ІВАНОВОЇ, для будівництвом нової фортеці до Сум був відправлений воєвода Кирило Арсеньєв. Розпочалася перебудова укріплень. Розширення фортеці проходило у південно-західному напрямі - перенесення напільних укріплень на 100 м та укріплення посаду, який був обнесений стіною. Крім того, було проведено підсипку ґрунту на стрілці мису та включення її до складу фортеці.

Як розповідає історик Євген ОСАДЧИЙ, фортеця мала два ряди колод, які були скріплені перемичками, а всередині заповнені землею. Це були дуже надійні стіни. Оскільки з одного боку при попаданні ядра дерево просто тріскалося, а земля не давала муру обрушитися. У випадку, якщо з іншого ж боку стіна вигорала, друга частина укріплення залишалася цілою. На верху були встановленні спеціальні пристрої на скошених колодах, під нахилом 45 градусів. При натисканні спеціального важеля, на нападників скочувалася велетенська колода. Це дозволяло не тільки тримати оборону, але й наносити дуже великої шкоди ворогам.

«Сама ж фортеця складалася з 3-х частин: це власне посад, укріплена частина та укріплене село (там були хаотично побудовані будинки, людські городи, декілька церков). Далі був сам замок - дуже укріплена частина, де жив воєвода Кондратьєв та все керівництво. Поруч розташовувався арсенал, тобто свого роду фортеця в фортеці. Зараз це Сквер імені Тараса Шевченка. Вежі Сумської фортеці постійно оновлювалися. Є навіть згадка, що Кондратьєв на свої ж гроші будував вежі і довів їх кількість до 27, а пізніше їх стало ще набагато більше.

Додатково фортецю зміцнювали башти, які мали як квадратну форму так і шести-восьми кутову. Це був своєрідний, міцний вузол оборони. На вежах встановлювалися гармати, там сиділи козаки і вели вогонь уздовж стіни по нападникам. Основним засобом захисту були гармати і вогнепальна зброя, яку постачав Путивль. На кінець 17 століття у Сумах було своє гарматне виробництво. Є згадки, що у 1690 році «майстерня льє гармати», тобто має свій гарматний двір. Крім всього цього, на сьогоднішній час до нас дійшли відомості, що сумські козаки мали дуже багато трофейних гармат, а найстаріша Воскресенська церква, досі зберегла місця, маленькі віконця, звідки лучники вели обстріл», - розповідає Євгеній ОСАДЧИЙ.

 

Воскресенська церква у місті Суми (2014 р.)

Через рік своєї роботи Арсеньєв рапортував царю: «И город, Государь, со всеми крепостями я, холоп твой, отделал весь в дубовом лесу, башни и стены и бойници и тайник зделал и черкас дворами и гумнами устроил».

Оскільки побудована фортеця знаходилася на кордоні та могла в будь-який час опинитися в облозі, під час її будівництва робилися спеціальні таємні виходи до річки. Спочатку рилася канава, потім заміщувалась дубовими колодами і засипалася. Таким чином маса землі не тиснула на прохід, а про наявність таємного ходу знали тільки місцеві мешканці і в будь-який необхідний момент могли ним скористатися.

Як стверджує історик Євгеній ОСАДЧИЙ, таких ходів в місті було досить багато. Проте існували вони не довго, років 5-10, а потім завалювався. Наприклад, недалеко від Воскресенської церкви, де знаходилися Московські ворота від яких дорога йшла на Путивль, були виявлені залишки «тайничной» вежі - це одна з башт, яка мала вихід до води. А у своїй грамоті царю воєвода Арсеньєв зазначав, що збудував фортецю, «де є тайник, і вода в ньому добра».

Суми стають центром Слобідського козацького полку. Територія полку була обширною і займала землі теперішніх Сумського, Лебединського, Білопільського, Краснопільського, Недригайлівського районів, невелику частину Охтирського, половину Суджанського (нинішня Курська область, Росія) і частина Грайворонського (Білопільська область) районів.

У 1659 році Суми три місяці знаходилося в облозі татар. Причиною цього став лист з пропозицією приєднатися до Польщі, який Іван Виговський надіслав Герасиму Кондратьєву. У відповідь на це полковник прилюдно розірвав звернення, а посланця зі словами «Виговський або дурний від природи, або одурів по смерті Богдана…» вигнав з міста. За це розлючений Виговський посилає у Суми полк татар. У 1663 і 1668 роках місто знову піддається облозі татар, але знову мужньо вистоює.

«У нагороду за вірність цар, у грамоті від 5 травня 1669, Сумському полку прощає мито за продаж вина і пива, за минулі роки, дозволяв безмитно привозити і продавати вино і пиво, а також пробачає їм недоїмку збору за право мати пасіки. Цікаво відзначити, що в той же час грамоти були дані Харківському і Охтирському полкам. Але в них Олексій Михайлович менш щедрий на похвали за вірність», - наголошує краєзнавець, в.о. директора будинку-музею А.П.Чехова у місті Суми Віктор КОМАРОВ.

«Сумська фортеця на ті часи була найбільшою на Слобожанщині, а за площею перевершувала навіть Кремль і дуже довгий час надійно тримала за собою цей статус. Тільки через деякий час у своїй могутності її почала обходити Харківська фортеця. Проте статус «найбільш недоступної» сумська цитадель все таки залишила за собою», - впевнений головний архітектор міста Суми Володимир БИКОВ.

За словами Євгена ОСАДЧОГО, в походи сумські козаки ходили практично проти всіх. Не один похід на південь не обходився без сумських козаків, як у якості провідників, так і у якості військової сили. Вони брали участь в патрулюванні степу. Постійно якась частина козаків, 5-20 чоловік, перебувала у роз’їздах, патрулювала територію. Їх завдання було виявити татар, та скрито за ними стежити, а 1-2 чоловік посилали з донесеннями, що йдуть татари.

Прапор Сумського козацького полку XVII-XVIІI століття

Коли в 1677-1678 роках велика турецька армія вторглася на Правобережну Україну і тримала в облозі Чигирин. Для деблокади цього важливого політичного (столиця Б.Хмельницького) і стратегічного центру України російський уряд вжив так звані Чигиринські походи.

«У щоденнику шотландця на російській службі генерал-аншера Патрика Гордона, наводиться докладний опис чигиринського гарнізону. Із слобідських полків згадується Сумській (300 осіб) та Охтирський (1200). Уже після Чигиринського походу 1678 року сумський, охтирський і харківський полковники приїхали в Москву з великою свитою (117 козаків і старшин) і були допущені «до царських пресвітлим очам, даруванні за службу», - розповідає Віктор Комаров.

Похід Слобідського полку на Чигирин. Карта Мозеса Пітта (1681 р.) Сайт Vkraina.com

У «вільний» час козаки займалися землеробством, скотарством, винокурінням, селітроварінням. Оскільки було багато річок, поширений був бобровий промисел. По річці Псел боброві гони були поділені практично по метру.

Також поширеною справою було бортництво. Церква потребувала віск, прополіс, мед йшов як підсолоджувач до їжі. Доходило навіть до того, що кожен дуб мав Бортний знак, тобто номер на автомобілі. Кожен чоловік свій знак реєстрував у влади, воєводи або полковника, а за незаконне збудування такого знаку світив чималий штраф або в'язниця.

Суми завжди були дуже заможним містом. Через 50 років після заснування, його мешканці уже змогли побудувати кам'яну церкву на порожньому місці, а це на ті часи було дуже великим досягненням. З кінця XVII - початку XVIII століття вікна в сумських будинках уже були засклені, в той час як в Московії, ще років 100 натягали бичачий міхур.

За даними археологів під час реконструкції вулиці Воскресенської були знайдені залишки скляної тари. На пляшках того часу зазвичай робилися штампи, де була виготовлена, так ось, такі пляшки були виявлені практично з усієї Європи: Швеції і Польщі і Литви і Молдови і Московії.

За планом 1768 року розміри Сумської фортеці становили 430 м на 550 м на 530 м. Довжина фортеці була майже 460 м, ширина коливалася від 250 до 290 м. В південно-західному куті фортеці розташовувався внутрішній замок, в якому знаходився арсенал. Розміри самого замку були150 м на 150 м на 130 м.

План Генерального межування Харківської губернії, Сумський повіт (1786 р.)

Відомий сумський історик Євген ОСАДЧИЙ говорить, що з часів козачини існує у Сумах і дуже велика загадка, яку до сих пір багато вчених не можуть ніяк аргументувати.

«На території стародавньої Сумської фортеці археологи знайшли велику кількість скелетів людей. Починаючи від центральної вулиці міста і далі практично під кожною будівлею, де проводилися розкопки діставали кістки. Були знайдені поховання козаків і козачок у дорогих шатах, відбитки бронзових ґудзиків, очіпок. Все говорить про те, що ці люди були досить таки заможні. Практично вся центральна частина міста усіяна такими кістками, але пояснень цьому не має.

Якщо припустити, що були якісь мори, виразки або епідемії, тоді під поховання виділялося якесь місце, куди ці трупи складалися, але зазвичай така територія була за самим поселенням. А тут люди поховані в трунах, як належить і в центрі міста», - розповідає фахівець.

У другій половині XVIII століття військовий центр Слобідської України - місто Суми перетворилося у великий торговий ярмарковий осередок. За своїм розмахом щорічні сумські ярмарки були найбільшими на Слобожанщині, на які збиралися купці з усієї Україні, Росії, Західної Європи, Азії. Таким чином, після перемоги російської армії в кримській війні, зникла загроза татарських набігів, тому місто Суми втратило свої оборонні функції та статус найсильнішої фортеці, але продовжувало розвиватися як промисловий і торговий центр.

В наступній публікації на нашого читача чекає захоплююча подорож до гетьманської столиці України – міста Глухів.

Слідкуйте за соціально-освітнім спец-проектом «#ВКраїна: місце на карті – Сумщина» за підтримки національного оператора КИЇВСТАР у партнерстві з сайтом «RegioNews-Суми».

Вибачте, але голосувати можуть лише мешканці України!

Читайте також:

Коментарі RegioNews
Коментарі Facebook

Comments

Написати новий коментар

Loading...

Приєднуйтесь!