#ВКраїна: місце на карті – Сумщина». Обіцяємо цікаву мандрівку незвіданими сторінками героїчного минулого Сумської області. Місцем нашої сьогоднішньої подорожі стане одна з наймогутніших гетьманських столиць України, місто на півночі Сумщини – Глухів. Незмінним провідником і помічником, як завжди, для нас є унікальне інтернет-зібрання давніх європейських мап нашої країни – http://vkraina.com . За експертною допомогою наша редакція звернулась також до Національного заповідника «Глухів» Глухівського національного педагогічного університету імені Олександра Довженка.

" />

Глухів – гетьманська столиця України

Версія для друку
1_4.jpg
Національний оператор «КИЇВСТАР» та сайт «RegioNews-Суми», продовжують свій спільний та захоплюючий проект «#ВКраїна: місце на карті – Сумщина». Обіцяємо цікаву мандрівку незвіданими сторінками героїчного минулого Сумської області. Місцем нашої сьогоднішньої подорожі стане одна з наймогутніших гетьманських столиць України, місто на півночі Сумщини – Глухів. Незмінним провідником і помічником, як завжди, для нас є унікальне інтернет-зібрання давніх європейських мап нашої країни – http://vkraina.com . За експертною допомогою наша редакція звернулась також до Національного заповідника «Глухів» Глухівського національного педагогічного університету імені Олександра Довженка.

Тож рушаймо у нашу подорож: Чигирин, Гадяч, Батурин, Немирів – найвідоміші в історії гетьманські столиці України. Проте мало хто пам’ятає, що останньою гетьманською столицею вважається містечко на півночі Сумської області – Глухів. Саме він, у XVIII столітті опинився у центрі найважливіших історичних подій, пов’язаних, на сам перед, з Північною війною. У Глухові отримували булаву чотири українські гетьмани: Іван Скоропадський (1708 – 1722), Павло Полуботок (1722 – 1724), який повноцінним гетьманом так і не став, Данило Апостол (1727 – 1734), та Кирило Розумовський (1750 – 1764).

За словами завідувача науково-дослідного (просвітницького) відділу Національного заповідника «Глухів» Юрія КОВАЛЕНКА, перша згадка про Глухів датується 1152 роком. Літописні дані вказують на те, що у свій час у Глухові, після захоплення Чернігова, довгий час тримали військовополонених. Також, у місті деякий час стояв татарський військовий гарнізон, а пізніше, поселення стало князівським уділом «Чернігівської тьми» (адміністративна одиниця Золотої Орди).

Уже в кінці XVII – на початку XVIII століття центральну частину і площу міста прикрашали кам’яні Миколаївська і Михайлівська церкви, дерев’яна церква Варвари, дерев’яний Троїцький собор, споруди Дівочого монастиря з кам’яним собором Успіння і трапезною безбанною Воскресенською церквою, ратуша і садиби козацької старшини.

У різні часи Глухів входив до складу Великого князівства Литовського, Речі Посполитої, Московської держави. На картах, укладених французьким військовим інженером Гійомом-Левассером де БОПЛАНОМ та пізніше перемальованих голландськими картографами братами Блау, Глухів знаходимо на лівому березі річки Есмані під назвою «Glowkow». Також на картах Блау, як окремий населений пункт, позначений один з мікрорайонів сучасного міста – Веригине. Він фіксується на правому березі річки Есмані як «Werinin».

 Глухів на карті Джона Блау (1670 р.) Сайт Vkraina.com

На більш пізній карті Мозеса ПІТТА 1680 року, яка є перевиданням і по суті найбільш точною копією мапи Боплана «Генеральна карта України або Подільського, Київського та Брацлавського воєводств, наново накреслена», історична картина не змінюється. Адже Веригине і Глухів продовжують залишатися окремими невеличкими містечками з не чисельною кількістю жителів.

Місто Глухів на карті Мозеса Пітта (1681 р.) Сайт Vkraina.com

У XVIII столітті Глухів опинився в центрі історичних подій, пов'язаних із Північною війною (1700—1721). Дізнавшись про перехід гетьмана Івана Мазепи на бік шведського короля Карла ХІІ, російський цар Петро І наказав зруйнувати резиденцію «зрадника» в Батурині, а українській старшині зібратися в Глухові для виборів нового гетьмана.

За словами канд. іст. наук, завідувача кафедри історії Глухівського національного педагогічного університету імені Олександра Довженка Ярослава ГИРИЧА, рішення Петра І перенести столицю саме до Глухова з одного боку підкріплювалося певним статусом міста, адже Глухів на той час був одним із найбільших поселень, а з іншого боку – його близьким розташування до кордону, за 12 км від межі.

«Так, 6 листопада 1708 року столицею гетьманської та Лівобережної України стає Глухів. Наприкінці цього року у місті відбувається ще одна важлива подія – спалюють Івана МАЗЕПУ. Точніше не його самого, а опудало. Оскільки у Петра І були, так би мовити, «не прості» стосунки з Мазепою, не спіймавши «зрадника», розгніваний цар спочатку привселюдно повісив його опудало на площі, а потім, знявши з шибениці, у церкві проголосили його анафему. З того часу, ще довго співалася по московських церквах анафема Мазепі», - розповідає Ярослав ГИРИЧ.

З наданням Глухову статусу гетьманської столиці, місто стає центром державного й адміністративного життя Гетьманщини. Тут широко розгортається будівництво, розвиваються ремесла, розміщується канцелярія Генеральної армати.

«На початку XVIII століття місто уже було поділене на 5 частин: безпосередньо фортеця, обнесена валом, форштадт або передмістя Красна Гірка з П’яною долиною, Білополівське передмістя зі слободою Кубраківкою, Веригинське та Усівське передмістя. На території самого міста та передмістя стояло 8 кам’яних храмів, 3 дерев’яні церкви та каплиця над криницею. Все місто з передмістями було поділене на 12 кварталів. Всього у ньому налічувалося 1230 будинків», - зауважує Юрій КОВАЛЕНКО.

На думку вченого, порівняно з Батурином, який довгий час мав статус гетьманської столиці, Глухів все таки був набагато вражаючим і мав у декілька разів більш презентабельний вигляд. Хоча його фортеця й поступалася об’ємам і могутності Батуринській, але зовнішній вид робив її відповідною для гетьманської резиденції. Його невеликий об'єм і вишуканість справляла візуально більш яскраве враження, аніж навіть тогочасний Київ.

Глухів на початку XVIII століття

Відомий тогочасний паломник Іван ЛУК'ЯНОВ, який на початку ХVIІI століття мандрував з Москви по святим місцям, відвідав і Глухів. Під час своєї подорожі він залишає письмові спогади про місто, що «постало» перед ним: «… в ем жителей богатых много, панов; и строения в нем преузорочные, светлицы хорошие, палаты в нем полковника Миклашевского зело хороши; ратуша зело хороша и рядов много; церквей каменных много; девичий монастырь предивен зело; соборная церковь хороша очень; зело лихоманы хохлы затейливы к хоромному строению; в малороссийских городах другова вряд такова города сыскать; лучше Киева строением и житием...».

Найбільшим на ті часи критерієм добробуту - були кам'яні будівлі. У Глухові, як гетьманській столиці, їх було на той час достатньо. Розкішним оздобленням та вишуканістю відзначався гетьманський палац. Деякі будинки старшини, як і палац, прикрашалися ліпленням ззовні й живописним розписом усередині. Монументальні споруди урядових установ теж мали оздоблення.

Як стверджує науковий співробітник Національного заповідника «Глухів» Юлія ШИШКІНА, будівництво, а особливо муроване, вимагало вмілих майстрів, складної організації роботи, великих коштів та дозволів, що надавали багаті, впливові особи. Прикладом цього є універсал гетьмана Івана Скоропадського 1718 року, яким він «знаменует устроить в городе Глухов больницу ради тамошних престарелых и немощных, и также для оных поблизу церковь тёплую…и передать им во владение присёлка Нова Гребля».

«Таким чином, якщо продовжувати проводити паралелі між Батурином та Глуховом, то на відміну від першого, де не збереглося жодного плану міста, у Глухів генеральний план поселення є, - говорить Юрій КОВАЛЕНКО, - У Глухові збереглося більше десятка планів, на яких ми можемо простежити, яким чином розбудовувалося місто. Крім них Глухів має унікальну на всю Україну церкву в якій 4 гетьмани отримували булаву. Це просто знахідка для нашої держави. Причому, вона збереглася практично в автентичному вигляді, тільки в ХІХ столітті їй дещо перебудували дзвіницю. Навіть дві пожежі, які простежуються у її околицях, не зруйнували будівлю».

План Глухова 1746 року

Після страшної глухівської пожежі 1748 року, указом Сенату, вперше в Україні, почалася відбудова міста за єдиним регулярним планом із прямими вулицями та провулками. Головним будівельником Глухова XVIII сторіччя вважається Андрій КВАСОВ, який повністю керував питаннями проектування і забудови поселення. Йому приписують будівництво гетьманського палацу Розумовського, унікальної резиденції Румянцева-Задунайського з флігелями, фонтанами та скульптурами, церкви Різдва Богородиці, Спасо-Преображенської й Вознесенської церков. Крім цього, під керівництвом архітектора Квасова розпочалося спорудження двох головних будівель міста: Троїцького собору з дзвіницею та другої Малоросійської колегії. Будівництво останньої завершили у 1774 році, проте опоряджувальні роботи тривали до 1782. Корпус колегії був двоповерховим, а довжина фасаду сягала близько 142 метрів.

 

Фасад будівлі Малоросійської колегії

За словами Ярослава ГИРИЧА, Глухів XVIII століття – це не просто гетьманська столиця, це мистецький центр України. У ньому були створені любительський і професійний театри. У 1730 році відкрилася Глухівська співецька школа, де свого часу навчалися видатні діячі світового музичного мистецтва - композитори Максим Березовський та Дмитро Бортнянський.

«Глухів за населенням був середнім містом гетьманщини. Оскільки місто розташовувалося фактично на кордоні, головним заняттям його мешканців була торгівля, яка велася в основному з Московською державою. До речі, саме через Глухів у 1764 році на територію сучасної Україну приїздить картопля. Жителі Глухова були заможними людьми, більшість із них здобували освіту за кордоном. Свої маєтки у місті мали усі відомі особистості того часу. Дуже важко зараз назвати і знайти таку історичну постать XVII - XVIII століття, яка не мала б будинок в Глухові. Навіть Мазепа свого часу, ще до обрання міста столицею, мав там свій маєток. Дуже багато відомих російських генералів, історичних особистостей, маючи будинки в Москві і Петербурзі, вважали за необхідне приїздити до Глухова», - вважає Ярослав ГИРИЧ.

На карті Матеуса Зойтера 1742 року Глухів має старовинну іспанську позначку «Pago», що означає відносно невелику провінційну землю, селище з околицями, територія яких повністю або частково ізольована від сусідніх поселень перешкодами природного походження. Така характеристика містечка повністю відповідає опису старовинного Глухова.

Глухів на карті Матеуса Зойтера (1742 р.) Сайт Vkraina.com

«Будучи гетьманською столицею Глухів продовжував залишатися не чисельним містом з населення близько 5-7 тисяч. Справа в тому, що співвідношення міського і сільського населення у XVIII столітті було зовсім не таке як зараз, а протилежне. Великі села Глухівського повіту мали населення в 3-4 рази більше, ніж вони мають зараз, а саме місто у 10 разів було меншим за сьогоднішнє», - впевнений Юрій КОВАЛЕНКО.

Проте, за указом Сенату в 1782 році на Лівобережну Україну поширюється адміністративно-територіальний устрій Росії. У зв’язку з цим Глухів втрачає свій столичний статус, перетворившись на рядове повітове містечко Новгород-сіверського намісництва.

На думку заступника директора Національного заповідника «Глухів» Світлани ЖУКОВ`Ї, після катастрофічної пожежі, яка спіткала місто у 1784 році і практично знищила всю дерев’яну забудову Глухова та пошкодила муровану, колишня гетьманська столиця втрачає кілька архітектурних домінантів, які більше не відновлювалися. Наступні півстоліття для Глухова історики назвуть «провінційним занепадом», що охопив усі сфери його життя.

У свою чергу Ярослав ГИРИЧ впевнений, що Глухів, навіть не будучи гетьманською столицею, все рівно залишався центром Малоросії. До наших днів у місті збереглися Спасо-Преображенська церква, Вознесенська церква та Київська брама. Саме така велична архітектурна спадщина, дала підстави називати Глухів Державним історико-культурним заповідником.

Уже в наступній публікації на нашого читача чекає цікава історія про мужніх та сміливих чоловіків – сумських гусар.

Слідкуйте за соціально-освітнім спец-проектом «#ВКраїна: місце на карті – Сумщина» за підтримки національного оператора КИЇВСТАР у партнерстві з сайтом «RegioNews-Суми».

Вибачте, але голосувати можуть лише мешканці України!

Читайте також:

Коментарі RegioNews
Коментарі Facebook

Comments

Написати новий коментар

Loading...

Приєднуйтесь!