Історія родини Суханових. Або як у Сумах з’явився Біг-Бен?

Версія для друку
zaglavnaya.jpg
Сайт «RegioNews-Суми» за підтримки національного телеком-оператора «Київстар» продовжують соціально-освітній спецпроект #Vkraina, який ми розпочали у 2014 році, аби познайомити вас з цікавими та мало відомими фактами з історії Сумської землі. Цього разу, запрошуємо у цікаву подорож «#Vkraina: Сумщина незвідані шляхи відомих земляків». Упродовж серпня–грудня 2015 року, редакція «RegioNews-Суми» за участі істориків та краєзнавців розповість про долі відомих земляків, які розбудовували Сумщину і мріяли, щоб вона процвітала. Провідником і помічником у цій подорожі нам стане http://vkraina.com – унікальне інтернет-зібрання давніх мап нашої країни.

У попередньому матеріалі ми дізналися про неймовірний життєвий шлях, підприємницький хист та чималий вклад у розбудову міста «батька Сум» - Івана Герасимовича ХАРИТОНЕНКА. Сьогодні, познайомимося із видатним земляком - Дмитром Івановичем СУХАНОВИМ. Людиною, яка присвятила своє життя розбудові та процвітанню рідного краю, людиною, що, не маючи дворянського походження, все ж упродовж 13 років обіймала посаду міського голови і при цьому власними руками будувала одну з найвеличніших споруд міста - Спасо-Преображенський собор.

Колись давно у Римі жив дехто за ім’ям Гай Цільній МЕЦЕНАТ, його постать увійшла в історію завдяки тому, що він протегував Горацію та іншим поетам, далекоглядно дбаючи про увіковічення культурних цінностей своєї Батьківщини. Тож меценатство бере свій початок саме з тих стародавніх часів. Історія Сумщини теж мала своїх меценатів, любов до рідного краю яких, подарувала нам чимало історичних пам’яток. Дмитро Іванович Суханов - один з тих, хто поклав чимало зусиль та коштів задля благоустрою і створенню архітектурних пам’яток, не забуваючи розбудовувати і господарську діяльність міста при цьому.

Біографічні відомості про купця Суханова досить скупі, їх більшу частину, свого часу, вдалося розшукати та опублікувати провідному спеціалісту Державного архіву Сумської області Олександру КОЗЛОВУ. Проте, жодної фотографії чи портрета відшукати так і не вдалося. Відомо, що Дмитро Іванович Суханов народився 10 жовтня 1825 р. в сім'ї купця Івана Васильовича Суханова у місті Обоянь, Курської губернії. На карті Йогана Баптиста ГОМАННА за 1720 р. ми бачимо місце, де народився майбутній міський голова Сум.

Карта Йогана Баптиста Гоманна (1720 р.) Сайт vkraina.com

1 жовтня 1851 р. Дмитро Іванович одружився на дочці купця з міста Тім, Курської губернії - Марії Михайлівні СМИРНОВІЙ. Нажаль, власних дітей у подружжя не було, тому вони удочерили незаконнонароджену дочку удови державного селянина міста Білопілля Устини Яківни Прохоренко - Параску, а ще через кілька років усиновили свого племінника Миколу, який в майбутньому і продовжить справу свого батька, але про це згодом.

Як розповідає кандидат історичних наук, учений секретар Сумського обласного краєзнавчого музею Віра ІВАНОВА, на початку 1850-х років новостворена родина Суханових переїздить до Сум. Тут Дмитро Іванович разом з майбутнім «цукровим королем» Іваном Герасимовичем Харитоненко відкривають власну справу.

«Торгівля цукром, крупами, чаєм та іншими бакалійними товарами давали компаньйонам чималі прибутки. Вигідними були і посередницькі торгові операції, пов'язані з транспортуванням товару з місць виробництва в пункти продажу. Так, незадовго до закриття спільної справи, Суханов та Харитоненко взялися за перевезення до Києва цукру, виробленого на заводі князя Юсупова в селищі Рокитному (нині Бєлгородської області). Складність такої справи полягала у відсутності розгалуженої мережі залізниць, тому на заводі скупчилася велика кількість нереалізованого цукру. Доставивши товар за призначенням, і провівши з вилученими грошима вигідні біржові операції, компаньйони отримали солідний прибуток і розділилися: Харитоненко зайнявся торгівлею цукром, а Суханов залишив за собою бакалійну торгівлю. Не зважаючи на розподіл бізнесу компаньйони продовжували товаришувати довгі роки», - говорить Віра Іванова.

Жили Суханови в самому центрі тодішніх Сум - в одноповерховому будинку по нині вже не існуючій Миколаївській вулиці (територія сучасної площі Незалежності). У 1871 р. Дмитро Іванович володів чотирма кам'яними і двома дерев'яними будинками з лавками, службами та садибами, а його дружина Марія Михайлівна - садибним місцем у місті Суми.

Миколаївська вулиця, Суми, кінець ХІХ ст.

Працюючи у сфері підприємництва Дмитро Іванович зумів надбати не лише капітал, але й повагу всього місцевого товариства, тож у 1858 році його обирають міським головою. На цій посаді він прослужив рекордний для сумського голови термін – 13 років, чотири строки, з 1858 по 1871 рр. Одночасно з цією діяльністю він зумів поєднати, і наступні виборні посади: церковний староста Сумської соборної Преображенської церкви, голова піклувальної ради Сумського громадського жіночого училища, піклувальник Сумської земської лікарні, губернський гласний, почесний мировий суддя, директор Сумського повітового відділення піклувального про в'язниці комітету.

Як пише у своїх дослідженнях спеціаліст Державного архіву Сумської області Олександр Козлов, «на посаді міського голови Дмитро Іванович Суханов не обмежувався звичайними турботами про поліпшення міського господарства. За його особистої ініціативою був відкритий у 1859 р. ярмарковий комітет, в 1869 р. заснований громадський банк для підтримки «недостатніх» торговців і ремісників (на який він пожертвував близько 5 000 рублів сріблом). У тому ж 1869 р. він влаштував за свій власний кошт в Сумському тюремному замку Олександро-Невську церкву, витративши на її оздоблення до 6 000 рублів сріблом».

Базарна площа, Суми, кінець ХІХ ст.

Окрім іншого, купець-благодійник пожертвував 25 тис. рублів притулку ім. Харитоненка для видачі вихідної допомоги дівчатам, що закінчують виховання і 10 тис. рублів на користь Сумської міської богодільні. Також, саме за кошти Дмитра Суханова була упорядкована міська пожежна частина, розташована на розі Петропавлівської і Думської вулиць (нині провулок Академічний). Аж до 1980-х років цей будинок, був акцентований пожежною каланчею (каланча - висока спостережна башта на будинку пожежної команди) і пристосований для потреб Міської думи та Окружного суду. На його місці в 2002 році був зведений Головний корпус Української академії банківської справи.

Пожежна каланча кінець ХІХ століття / Головний корпус Української академії банківської справи 2015 р.

На думку сумського краєзнавця Рити СЕРГІЄНКО, Дмитро Іванович Суханов був надзвичайною особистістю, не лише мудрим та досвідченим керівником міста, але й Людиною із великої літери.

«У 1860 р. міська влада на чолі з Сухановим профінансували відкриття сумської публічної бібліотеки. Варто сказати, що право відвідувати заклад отримали усі жителі Сумського повіту без виключення. Після того, як Дмитро Іванович залишив посаду міського голови, його нагородили похвальним листом за відмінне служіння міському товариству, надали право іменуватися статечним громадянином і носити мундир у відставці. Проте, головною справою життя для Суханова - стало будівництво ним одного з найпрекрасніших пам'ятків сумської церковної архітектури - Спасо-Преображенського собору, який і по нинішні час є окрасою не лише вулиці Соборної, але і всього міста, будучи його архітектурною домінантою», - впевнена Рита Вікторівна.

Спасо-Преображенський собор у Сумах, 2015 р. 1 січня 1858 р.

Дмитро Іванович Суханов був обраний на посаду соборного старости. З того часу і почалася робота над реставрацією Спасо-Преображенського собору. Спочатку Суханов вирішив оновити прикраси храмового інтер'єру, а потім прийняв рішення про практично повну перебудову і розширення собору. Автором проекту був харківський архітектор Михайло Іванович ЛОВЦОВ.

«Реконструкція храму розпочалася із спорудження величної 56-метрової триярусної дзвіниці. По кутах визолоченого купола були поставлені чотири масивні чавунних фігури євангелістів, відлитих на Сумському заводі «Вулкан». (Див. фото у альбомі) У трьох ярусах у порядку величини розмістилися дзвони: менші - у верхньому, середні - в середньому, великі - в нижньому ярусі дзвіниці. Проте головною його окрасою стали куранти англійської фірми «Бірмінхайм» - тієї самої, яка виготовила годинник для знаменитого лондонського Біг-Бену», - зазначає Олександр Козлов.

Спасо-Преображенський собор (Україна, м.Суми) / Біг-Бен (Англія, м.Лондон)

На карті Джіроламо РУШЕЛЛІ 1561 р., яка творилася у часи Великих географічних відкриттів, можемо прослідкувати, яку велику відстань довелося подолати сумським курантам аби дістатися до місця призначення. За сучасними даними відстань від Лондона до Сум складає близько 2 800 км.

Карта Джіроламо Рушеллі (1561 р.) Сайт vkraina.com

У тому ж 1882 р. після закінчення будівництва дзвіниці Дмитро Іванович приступив до реконструкції самої церкви. У південній стороні був влаштований вівтар в ім'я Благовіщення Божої Матері, в північній - в ім'я Св. Дмитра Солунського, небесного покровителя Дмитра Івановича Суханова. Пам'яткою іконостасів стали малахітові, гранітні і мармурові колони. Живописні роботи в головному вівтарі, на іконостасі і в прибудовах головного храму виконав відомий художник Володимир МАКОВСЬКИЙ (Детальніше про художника artsait.ru). По краях даху головного храму, як і на дзвіниці, були поставлені чавунні статуї святих апостолів. Надав величі собору і масивний позолочений купол, який примикав до дзвіниці та виднівся навіть з віддалених районів міста, прикрашаючи його панораму.

Внутрішнє обрамлення Спасо-Преображенського собору в Сумах, 2015 р.

«Очевидно, така масштабна реконструкція собору вимагала величезних капіталовкладень, проте й донині точна сума, пожертвувана Дмитром Івановичем, залишається не підрахованою (за деякими даними вона становить 1 млн. рублів). Усім зацікавленим сам Суханов за звичаєм відповідав: «Бог та могила, про те знають», уникаючи публічної оцінки своїх благодіянь, - розповідає науковець Віра Іванова, - Сумчани любили та поважали Суханова, за те, що він завжди залишався людиною, пам’ятав про своє коріння та шанував людей. Примітно, що, тільки виконуючи обов'язки церковного старости Сумської соборної Преображенської церкви, Дмитро Іванович одягав новий сюртук та був так би мовити «при виконанні службових обов’язків», а в будні дні власними руками допомагав будувати собор. Ті, хто вперше зустрічали його на будівництві між купами цегли, ящиків з розчином, штабелями колод, не одразу й здогадувалися, що старий у поношеному костюмі з плямами від вапна і цегляного пилу є не хто інший, як Дмитро Іванович Суханов...» (Детальніше про сам собор portal-pravoslavie.sumy.ua)

Спасо-Преображенський собор після реконструкції

За словами краєзнавця Рити Сергієнко, заслуги Дмитра Івановича перед містом не залишилися непоміченими: 2 грудня 1870 р. урядовим указом Дмитро Іванович і його дружина Марія Михайлівна були зведені в потомствене Почесне Громадянство. У 1880 р. за клопотанням Священного Синоду цар Олександр ІІ нагородив його орденом Св. Анни 2-го ступеня, а в 1888 р. купець був приведений в радники комерції.

У 10:00 ранку 20 грудня 1890 у віці 65 років Дмитро Іванович раптово помер від «цукрової» хвороби (діабету), так і не доживши до закінчення реконструкції собору. Всі подальші турботи про перебудову святині взяв на себе усиновлений племінник Микола Олексійович Суханов, який виявився гідним спадкоємцем справи старшого Суханова.

Зліва направо: Петро Федосійович Лазаренко, Никифор Іванович Болелов, Микола Олексійович Суханов. Суми, 1884 р.

Микола Олексійович не лише примножував сімейний бізнес, але і продовжив благі починання Дмитра Івановича, поєднуючи з підприємницькою діяльністю обов'язки старости Спасо-Преображенського собору, директора Сумського повітового піклувальника при в'язниці, почесного старшини Сумського дитячого притулку, почесного попечителя Шпилівської церковно-парафіяльної школи.

Як і його прийомні батьки, Микола Суханов був зведений в потомствене Почесне Громадянство, а за труди на ниві духовній нагороджений орденом Св. Станіслава 3-го ступеня (1892 р.) і орденом Св. Анни 3-го ступеня (1896 р.). Одружений Микола Олексійович Суханов був на Парасці Дмитрівні, всиновленій дочці старших Суханових. У них народилося двоє синів Володимир та Борис. Тоді ж, на початку 90-х років, у кварталі між Петропавлівською, Покровською (сучасною Жовтневою) і Думською (сучасною Першотравневою) вулицями Суханови почали будівництво великої садиби.

Вулиця Петропавлівська, Суми початок ХХ ст.

Як зазначає Олександр Козлов, садиба Суханових займала частину кварталу та складалася з трьох будівель: головний житловий двоповерховий будинок з неймовірною архітектурною оздобою, конторська будівля на підвалі и довга одноповерхова будівля служб. (Див. фото у альбомі)

«Оснащений будинок був за останнім словом техніки того часу, діяло в ньому навіть електричне освітлення. А до наших днів зберігся підземний хід між головною будівлею та конторою, в якому були прокладені електричні кабелі. Садибний будинок розмістився вглиб парку за огорожею з кованими воротами і фігурними решітками – двоповерхова будівля з рустованим першим поверхом, балконами і другим поверхом, прикрашеним численними ліпними деталями. Будівля зберіглася і по сьогоднішній час, і зараз її займає Інститут прикладної фізики», - говорить Олександр Козлов.

Головна будівля маєтку Суханових, Суми 2015 р.

Нажаль, тільки розпочавши будівництво великого будинку для свої родини у Суханових трапляється біда - від сухот 20 червня 1894 р. помирає молода дружина Миколи Суханова та мати його синів Володимира й Бориса - Параска. Бажаючи увічнити пам’ять своєї прийомної доньки, вдова Дмитра Івановича Суханова, Марія Михайлівна, виклопотала дозвіл на відкриття в Сумах притулку для дівчаток-сиріт під назвою «Параскеївський притулок». На утримання притулку вона пожертвувала 5 000 рублів і ще 1 000 рублів – на забезпечення церкви при притулку. Нажаль будівля притулку не зберіглася до нашого часу.

Останньою великою будовою, що була розпочата за життя Миколи Суханова, була Іоанно-Богословска церква в селі Низи Сумського повіту. До того тут була маломістка дерев’яна церква, побудована 1841 р. тодішнім власником села штабс-капітаном Дмитром Івановичем Кіндрат’євим, від якого Низи перейшли потім до Дмитра Івановича Суханова. На жаль, смерть не дозволила йому закінчити будівництво, 12 травня 1909 р. він помер. Похований поблизу родичів на центральному цвинтарі у Сумах. Добудовував церкву рідний племінник Суханова – сумський II гільдії купець Олександр Георгійович Сургучов. Храм є діючим і досі. (Див. фото у альбомі)

Іоанно-Богословска церква в селі Низи, Сумська область 2008 р.

На жаль, історія замовчує про подальшу долю роду Суханових. Очевидно, слабке здоров'я стало причиною смерті 25-річного Бориса Миколайовича у травні 1918 року. Про те, як склалося життя його старшого брата Володимира, нам не вдалося віднайти інформації у достовірних джерелах.

Гостинна сумська земля стала другою Батьківщиною для двох поколінь Суханових. Пам'ять про них досі жива не лише в архівних справах, але головне у тих пам'ятках архітектури, які ці небайдужі сумчани залишили після себе. Вдячні земляки також пам’ятають про добрі справи Суханових для нашого рідного міста. У Спасо-Преображенському соборі Сум, на стіні церковного притвору монтована пам’ятна мармурова дошка: «Храм цей відновлений в 1892 р. на кошти потомственого почесного громадянина комерції радника і кавалера Димитрія Івановича Суханова. Вдячне міське товариство. 23 березня 1895 р.».

Пам’ятна дошка у соборі /пам’ятник на могилі Дмитра Івановича Суханова, Суми 2008 р.

Ще одна пам'ятна дошка, що збереглася в храмі, свідчить: «Соборний храм в ім'я Преображення господня перебудований за царювання імператора Олександра ІІІ, старостою церковним Дмитром Івановичем Сухановим, на його кошти…». Скромні, лаконічні фрази. Тим часом, за ними стоїть величезна щоденна праця видатних сумчан, які змінили не лише центральну вулицю рідного міста, але й життя багатьох сумських родин. І сьогодні, понад століття потому, історія роду Суханових є прикладом щирого служіння народу, Богові та рідному місту.

У наступному матеріалі, ми продовжимо знайомство з видатними постатями Сум та дізнаємося про родину «найвідоміших сумських бізнесменів-меценатів» - Терещенків. Привідкриємо завісу до секретів успіху та спробуємо визначити, як продовжують традиції своєї відомої родини їх нащадки.

Слідкуйте за соціально-освітнім спец-проектом «#Vkraina: Сумщина незвідані шляхи відомих земляків» за підтримки національного телеком-оператора «Київстар» у партнерстві з сайтом «RegioNews-Суми».

Вибачте, але голосувати можуть лише мешканці України!

Читайте також:

Коментарі RegioNews
Коментарі Facebook

Comments

Написати новий коментар

Loading...

Приєднуйтесь!