Де ховалися тростянецькі німфи та навіщо будувався «Круглий двір»? Тростянець розкриває свої секрети

Версія для друку
zaglavnaya.jpg

Сайт «RegioNews-Суми» за підтримки національного телеком-оператора «Київстар» продовжують свій спільний соціально-освітній спецпроект #Vkraina, розпочатий ще у 2014 році. За цей час ми вже встигли познайомитися з неймовірною історією Сумської області, дізналися чимало цікавих розповідей та невигаданих фактів із минулого найвеличніших міст і найвідоміших особистостей північного регіону України. Перед нашими очима відкрилося чимало загадкових таємниць минулого.

У новому проекті «#Vkraina: мандрівка до архітектурних пам’яток Сумщини» ми зануримося у цікаву історію архітектури Сумщини. Упродовж березня–червня 2016 року, редакція «RegioNews-Суми», за участі істориків та краєзнавців, розповість про найвеличніші пам’ятки області, спробувавши розговорити мовчазних очевидців минулих подій, які і досі спостерігають за тим, що відбувається у світі. Незмінним провідником і помічником у цій справі, як завжди, буде унікальне інтернет-зібрання давніх європейських мап нашої країни – http://vkraina.com

Наш Тростянець – озера лебедині,

Озера із живих джерельних чаш,

Є інші Тростянці на Україні,

А ти – єдиний в світі, рідний наш!

Леонід ТАТАРЕНКО

Так, ви правильно здогадалися, сьогодні місцем нашої подорожі стане наступне мальовниче місто Сумської області - Тростянець. 23-тисячний районний центр, розташований по трасі між Харковом та Сумами та повністю пронизаний унікальними історико-архітектурними пам'ятками, живописними парками, цікавими музеями і просто фантастичною природою. Історія цього міста розпочинається з далеких козацьких часів, коли після поразки військ у 1652 році в битві під Берестечком, населення Волині, Поділля, Київщини почало переселення на землі Слобожанщини.

За словами видатного історика Дмитра БАГАЛІЯ, Слобожанщина, була як раз одним із регіонів України, утворених протягом ХVII-XVIII століття на роздоріжжі дикого степу з досить умовними кордонами трьох держав – Росії, Речі Посполитої, Кримського ханства, а тому чудово підходила для переселення народу.

«Тривалий час проміжне становище між лісом та степом, осілою та кочовою людністю, розташування на перехресті старовинних шляхів, відкритих, як для торгівлі і дипломатії, так і страхітливих спустошливих розбоїв, робили цей край зоною інтенсивних контактів і взаємовпливів різних цивілізацій та культур», - впевнений історик.

Тростянець на карті Матеуса Зойтера (1742 р.) Сайт Vkraina.com

Історично Тростянець є сотенним містечком Охтирського козацького полку Слобідської України. Офіційною датою заснування вважається 1660 рік. Переселенці, які заснували Тростянець, прийшли з Наддніпрянщини. На думку істориків, назва козацької слободи утворилася від однойменної річки Тростянки, порослої тростієм. Сама річка давно зміліла та остаточно зникла в 1822 році, лишивши на згадку про себе на гербі міста зображення трьох очеретин – тростин (Див. фото у альбомі).

Як зазначає журналіст та краєзнавець Дмитро ШАПОВАЛОВ, починаючи з XVII століття «власники» міста Тростянець змінювалися чи не щодня. Першим власником Тростянця був неоднозначний охтирський полковник Іван ПЕРЕХРЕСТОВ. Панування виявилося нетривалим – полковника звинуватили в заподіяних козакам кривдах і позбавили посади.

«Наступним господарем став уродженець міста - Тимофій НАДАРЖИНСЬКИЙ (священик, який згодом став духівником ПЕТРА І і служив у Благовіщенському храмі у Кремлі). Від того – до Василя ГОЛІЦИНА, видатного державного діяча Московії, який у 1686 році домігся укладення Вічного миру між Росією та Польщею. Потім до петербурзького купця першої гільдії Андрія МАРКА і нарешті до одного з найзаможніших підприємців Російської імперії Леопольда КЕНІГА, який, власне, поставив містечко на ноги, заснувавши в ньому кілька заводів і фабрику», - зазначає Дмитро Шаповалов.

Цукровий завод Леопольда Кеніга, 1888 р.

Сьогодні місто Тростянець – є адміністративним центром Тростянецького району та практично українською столицею шоколаду (саме тут працює відома компанія «Mondelez International», яка виготовляє наші улюблені ласощі). Проте, не зважаючи на свій таки молодий вік (лише недавно місто відсвяткувало своє 350-річчя), Тростянець дивує своєю старовинною архітектурою, історичною самобутністю та неймовірним шармом.

Практично у самому центрі сучасного Тростянця, на вулиці Миру розташована найстаріша споруда у місті, що зберіглася до теперішнього часу - «Круглий двір». Саме з нього наша маленька екскурсія і розпочнеться. Збудований «Круглий двір» ще у 1749 році родиною Надаржинських, як фортеця проти кримських татар. Проте за своїм прямим призначення так жодного разу і не використовувалась.

Історик та науковець Микола АРТЮШЕНКО впевнений, що «Круглий двір» - найбільш рання громадська споруда східної частити країни. Архітектурна пам’ятка насправді є унікальною, оскільки за своєю будовою не має жодного аналога в Україні серед будівель XVIII століття (Див. фото у альбомі).

«Ззовні «Круглий двір» – схожий на середньовічний замок, із високим муром, глухими стінами та чотирма баштами по периметру. Зі сходу розташовані в’їзні двох’ярусні ворота у вигляді великої стрілчастої арки з кільцевим закінченням та карнизом. Всередині він має відкритий простір навколо якого розташовані трибуни. Великий за розміром (понад 60 метрів в довжину і 40 метрів в ширину), він нагадує маленьку фортецю з глухими високими стінами. На одній з коротких сторін є вхід, оформлений фігурною аркою. Верхній ярус прикрашений вузькими стрілчастими нішами, схожими на бійниці, і завершується карнизом на кронштейнах. Башти триярусні, також зі стрілчастими вікнами, вкриті шатровим дахом із невеликим шпилем», - описує будівлю фахівець.

«Круглий двір», м. Тростянець, 2014 р.

«У середині XІX ст. після родини Надаржинських, садиба перейшла до Корсаковських, а потім у володіння князя Голіцина. Останній власник маєтку пристосував його під літній театр або цирк, а із своїх кріпаків організував три театральні групи – драматичну, циркову та балетну. На відкритому майданчику внутрішнього двору обладнали арену, а під стінами для глядачів побудували триярусні ложі. У самих баштах жили мандрівні артисти», - розповідає Микола Артюшенко.

Відомо, що Тростянець у свій час відвідав український і російський мистецтвознавець, художник, дослідник пам'яток архітектури Георгій ЛУКОМСЬКИЙ, який згодом описав свої враження від побаченого у статті «Тростянець», Санкт-Петербургського журналу «Столица и усадьба» за 1916 ріку:

«...Дуже цікавий цирк князів Голіциних, так званий «Круглий двір», майже цілком збережений. Ця овальна велика будівля являє собою ніби маленьку фортецю з чотирма вежами на кутах та воротами посередині. У цих вежах жили циркові артисти, а також «танцюристки» кріпацького балету, що був у князя Голіцина. Уздовж стін були розташовані стайні і місця для глядачів. Бар'єри лож не збереглися, але кімнати, що слугували артистам, залишилися майже в тому ж вигляді - тепер у них живуть обслуга маєтку. В дворі містилася циркова арена просто неба - свого роду грецький або римський колізей. На жаль, ніяких пам'яток цих чудових, за усними розповідями, вистав не залишилося. Все це знищено часом».

«Круглий двір», м. Тростянець, 2014 р.

Сьогодні «Круглий двір» реставрований та відкритий для туристів. Тут проводять День міста, а ще – організовують театралізовані лицарські поєдинки, у яких участь беруть столичні артисти. Усе як по-справжньому: костюми, музика, старовинні танці, вогняне шоу. У 2007 році на Всеукраїнському конкурсі «Сім чудес України», «Круглий двір» представляв Тростянець та Сумщину. Крім цього, архітектурну скульптуру було включено до «топ-100» найдивовижніших об'єктів держави та рейтингу «Сім чудес Сумщини».

Буквально недалеко, у декількох метрах біля «Круглого двору», красується не так давно побудована «Алея закоханих» із уривком поезії Василя Симоненка. Хоча монумент зведений зовсім нещодавно, проте користується особливою популярністю серед місцевих молодят – немає жодного весілля, котре б оминуло його увагою. Тож ми також, вирили подивитися що ж це таке (Див. фото у альбомі).

«Алея Закоханих», м. Тростянець, 2013 р.

Рухаємося далі, наступним місцем нашої зупинки, стала найстаріша культова будівля міста Благовіщенська церква. Споруда розташована неподалік «Круглого двору», метрів за 150 від самого маєтку. Будівництво нині діючої кам’яної церкви тривало довгих 6 років з 1744-1750 рр. Зводилася вона за рахунок того ж таки Йосипа НАДАРЖИНСЬКОГО (сина відомого протиїрея, про якого ми вже згадували).

Благовіщенська церква у м. Тростянець, 2014 р.

«Сам храм зведений у стилі раннього класицизму з елементами бароко з цегли, поштукатурений, хрестовий в основі з напівкруглою центральною і прямою боковими апсидам. Із західного боку дзвіниця. Притвор розділений арками на три нефи (від лат. navis — корабель; поздовжня або поперечна частина простору споруди, що розташована між рядами колон, стовпів, арок або між зовнішньою стіною та поздовжньою колонадою або аркадою). Підлога зроблена із метлахського кахля. Дзвіниця – чотириярусна з підвалом. Нижній ярус служить входом у церкву, на другому – розміщенні дзвони, у третьому – із чотирьох сторін в овальних нішах розміщувалися годинники, а у верхньому ярусі, у напівовальних нішах у кожній грані, були встановленні дзвони курантів. Завдяки відносно невеликим розмірам (не перевищує по висоті 20 метрів) і деякій відстороненості від вулиці церква не домінує в забудові, потопаючи в густих кронах дерев прилеглого скверу», - зазначає історик Микола Артюшенко.

Благовіщенська церква вид вночі, м. Тростянець, 2014 р.

Як розповідають місцеві мешканці, у радянські часи замість дзвонів тут використовували порожні газові балони. І лише в 2001 році були відлиті нові. Всі вони іменні - на кожному вказано прізвище городянина, що виділив гроші на їх виготовлення (Див. фото у альбомі). Крім того, місцеві краєзнавці говорять, що Благовіщенська церква, або як її ще звикли називати «біла», сполучалася підземним ходом з «Круглим двором» та панським будинком Голіциних, який також розташовується поруч.

Ще одним архітектурним витвором, яким може похизуватися перед мандрівниками Тростянець - палац Надаржинських-Голіциних-Кенігів. Розташований він у самому центрі міста, практично у декількох кроках від фортеці «Круглий двір». Збудований маєток все тим же Надаржинським у 1762 році, а його другим власником став князь Василь ГОЛІЦИН, по прізвищу «Рябчик» - дійсний статський радник, камергер, Харківський повітовий предводитель дворянства.

Палац Надаржинських-Голіциних-Кенігів у м. Тростянець, 2014 р.

Як розповідають співробітники тростянецького музею «Картинна галерея», роду Голіциних маєток дістався в якості приданого. Син духівника Тимофія Надаржинського Філіп успадкував Тростянець та передав його своєму сину майору Тимофію Пилиповичу Надаржинському. Потім маєток успадкувала його донька Олександра Тимофіївна Надаржинська, яка вийшла заміж за Олексія Корсакова, губернського предводителя, померлого в 40 років. Молодою померла від туберкульозу і її донька Варвара, а от друга донька, Софія Олексіївна Корсакова (1808-1858 рр.) успадкувала все родинне майно. Вийшла заміж Софія, правнучка Надаржинського, за князя Василя Голіцина, який і довів маєток, як то кажуть до «розуму».

За словами історика Миколи Артюшенка, палац є композиційним центром помістя, поруч із яким потім з’явився «Круглий двір» і парк.

«Палац побудований у стилі класицизму з елементами бароко. Він складається із прямокутної у плані центральної двоповерхової частини з короткими крилами, які переходами з’єднуються з одноповерховими, поставленими на погреби, Г-подібними флігелями. Фасади рустовані, вікна центральної частини прикрашені мандриками у вигляді карнизу. Головний вхід розташований за подорожньою віссю будинку в ложі, фланкірованої колонади. На верхньому поверсі по ширині ложі – тераса, по боках якої розміщені барельєфи», - детально описує будівлю фахівець.

Палац Надаржинських-Голіциних-Кенігів у м. Тростянець, 2015 р.

Про саму дружину князя Софію Олексіївну відомий російський гравер, професор, ректор Петербурзької академії мистецтв та знайомий Тараса Шевченка Федір ЙОРДАН писав: «вона принесла чоловіку багатий стан, а він, крім княжого титулу, зі свого боку нічого не приніс їй. Жила відкрито, була характеру веселого і добродушного. Захоплювалася колекціонуванням і витрачала дуже багато грошей на покупку різних картин старої і нової школи. Ще за життя її облягали з усіх боків кредитори, а по смерті її князь Голіцин збожеволів, а сини остаточно розорилося і покінчили з багатством своєї матінки: будинок і картини, які належали княгині, були продані з молотка».

Проте, не будемо про сумне, адже саме князь Голіцин добудував до маєтку два флігелі, в яких зараз знаходиться краєзнавчий музей та експозиція «Музей шоколаду».

У своєму палаці Василь Голіцин часто приймав поважних гостей. Одним із таких гостей був Петро ЧАЙКОВСЬКИЙ. Кажуть, що саме у маєтку Голіциних видатний композитор написав свій перший симфонічний твір – увертюру «Гроза» (слухай увертюру за посиланням).

У 1868 році князь Олексій Васильович Голіцин продав Тростянецький маєток купцю Андрію Марку, у якого в 1874 році його придбав Леопольд Єгорович Кеніг, відомий на той час цукрозаводчик. До Жовтневої революції Тростянецький маєток перебував у власності нащадків Кеніга.

«В інтер’єрі досі збереглися парадні дерев’яну сходи й танцювальний зал, прикрашений ліпленням і скульптурою, каріатидами. На сходах і стінах зберіглася ліпнина у вигляді ангелів, що символізують рільництво й тваринництво», - ділиться з нами Микола Артюшенко.

Проте, за словами історика, окрім тростянецького маєтку від свого знатного діда Софія Олексіївна отримала великі земельні угіддя на Слобожанщині відомий «Дім Корсакових» в Петербурзі, у приміщенні якого зараз знаходиться Театр ім Ленради (Дет. про історію будівлі читай за посиланням lensov-theatre.spb.ru).

Місто Санкт-Петербург (Росія) та місто Тростянець (Україна) на карті Ніколя де Фера (1737 р.) Сайт Vkraina.com

Останнім пунктом нашої маленької мандрівки стало урочище «Нескучне» - великий лісовий масив на околиці Тростянця. Мережа озер і лісів, поєднаних у надзвичайно мальовничий дендропарк, історія якого налічує вже зо 200 років.

«Лісопарк було закладено в 1809 році на честь перемоги над шведами в Полтавській битві. На той час маєтком володіла Олександра Надаржинська (онука отця Тимофія, духівника Петра І). Місцем закладення парку стала долина річки Тростянець та навколишні круті схили й балка. Через парк, вздовж озер, облаштували дорогу з червоної цегли, якою проїжджали кінні екіпажі. Залишки дороги збереглися до наших часів. Тоді ж збудували й «Грот німф», який розташований у глибині Нескучанського парку. Потім у спадок маєток разом із парком перейшов до родини Голіциних. Саме їхній син Олексій і влаштовував для свого приятеля Чайковського різні свята і гуляння біля Гроту. Ще на початку ХХ століття тут були ложі для глядачів, але потім зруйнувалися», - зазначає історик Микола Артюшенко.

Грот «Німф», урочище «Нескучне», м. Тростянець, 2014 р.

За словами фахівця Краснотростянецької лісової науково-дослідницької станції Володимира ІГНАТЕНКА, саме за князів Голіциних згаданий раніше грот використовувався для проведення театралізованих вистав, під час яких для створення більшого ефекту, артисти перевдягалися в німф та сильфід, а ліс навколо грота було ілюміновано. З того часу ця споруда стала відома під назвою «Грот німф».

Як годиться, серед місцевих мешканців водиться чимало цікавих історій про це місце. Розповідають і про таємні підземні переходи звідси аж до Охтирки (20 км відстані), і про листи, які закохані залишали тут одне одному, і про театралізовані вистави, оркестрові концерти, котрі відбувалися в гроті, і навіть про «дорослі» веселощі панів з напівоголеними «німфами»-кріпачками. Чому вірити – кожен вирішує сам. Але побачити грот на власні очі варто.

Грот «Німф», урочище «Нескучне», м. Тростянець, 2016 р.

Загалом, Тростянець – це місто, яке не може не сподобатися. Його мальовничі краєвиди, неймовірно-захоплююча архітектура, вікові парки та маєтки залишають багато спогадів та вражень. Проте, зупинятися на цьому ми не можемо. Варто продовжувати наші мандри рідною Сумщиною. Уже у наступному матеріалі ми відправимося аж у 3 різних села Сумського району. Подивимося на Хотинський палац та його привидів, дізнаємося про історію найвеличніших храмів регіону та побуваємо у маєтку Ліщинських, що у селі Кияниця.

Слідкуйте за соціально-освітнім спец-проектом «#Vkraina: мандрівка до архітектурних пам’яток Сумщини» за підтримки національного телеком-оператора «Київстар» у партнерстві з сайтом «RegioNews-Суми» та будьте в курсі історії свого рідного краю. З нами подорожувати завжди цікаво та захоплююче.

Вибачте, але голосувати можуть лише мешканці України!

Читайте також:

Коментарі RegioNews
Коментарі Facebook

Comments

Написати новий коментар

Приєднуйтесь!