Хотинський палац, привиди старого замку та найвеличніші храми регіону. Сумщина продовжує дивувати

Версія для друку
zaglavnaya.jpg

Сайт «RegioNews-Суми» за підтримки національного телеком-оператора «Київстар» продовжують свій спільний соціально-освітній спецпроект #Vkraina, розпочатий ще у 2014 році. За цей час ми вже встигли познайомитися з неймовірною історією Сумської області, дізналися чимало цікавих розповідей та невигаданих фактів із минулого найвеличніших міст і найвідоміших особистостей північного регіону України. Перед нашими очима відкрилося чимало загадкових таємниць минулого.

У новому проекті «#Vkraina: мандрівка до архітектурних пам’яток Сумщини» ми зануримося у цікаву історію архітектури Сумщини. Упродовж березня–червня 2016 року, редакція «RegioNews-Суми», за участі істориків та краєзнавців, розповідає про найвеличніші пам’ятки області, спробувавши розговорити мовчазних очевидців минулих подій, які і досі спостерігають за тим, що відбувається у світі. Незмінним провідником і помічником у цій справі, як завжди, є унікальне інтернет-зібрання давніх європейських мап нашої країни – http://vkraina.com.

Суми – обласний центр, славетне місто північного регіону, колиска слобожанської культури та історії. Овіяне легендою та славою, саме місто приберегло у своїх «закромах» чимало мальовничих пам’яток архітектури. Троїцький собор, Кадетський корпус, дитяча лікарня Св. Зінаїди, маєток Харитоненків у Сумах, костел Благовіщення Пресвятої Діви Марії, Спасо-Преображенський собор, дивовижний маєток Суханових та багато інших споруд, якими може пишатися місто. Але з цією красою ми уже встигли познайомитися у минулому проекті, а зараз прийшов час розвідати, що цікавого та загадкового залишилося поза містом – у Сумському районі.

Спочатку вирушаємо на північ від міста Суми у селище міського типу Хотінь. Знаходиться воно зовсім недалеко від обласного центру, всього 20 км. На автомобілі це 30-40 хвилин їзди. На перший погляд, таких сіл як Хотінь на карті Сумської області величезна кількість: красиві краєвиди, річка, ліс, різнобарвні квіти і ніяких таємниць поруч, проте, це лише на перший погляд. Знаходиться селище на березі річки Олешня та засноване у 1689 році.

На карті Йогана-Баптиста ГОМАННА можна побачити місце в якому приблизно знаходилося селище Хотінь. Не зважаючи на те, що на момент роботи з цією мапою селище уже існувало більше 30 років та було досить великим, проте через свій молодий вік так власного позначення в документі і не отримало.

Карта Йогана-Баптиста Гоманна (1720 р.) Сайт vkraina.com

Вперше Хотінь згадується в «Списку руських міст, далеких і ближніх», складеному в кінці XIV століття. Під час татарських набігів селище повністю було спалене, але потім знову відновлене. Сьогодні, навряд чи комусь прийде на думку просто так зібратися і поїхати на вихідні в Хотінь на екскурсію, а варто було б. Мало кому відомо, що до середини ХХ століття саме тут був непритаманний для сільської місцевості неймовірний палац. Настільки величний та прекрасний, що його можна порівняти із знаменитим маєтком Тарновських/Харитоненків у с.Качанівка Чернігівської області (Детальніше про родину Харитоненків читайте у нашому матеріалі: «Суми – цукрова імперія України. Таємниці та скарби сім’ї Харитоненко»).

Маєток у селі Качанівка, Ічнянського р-н., Чернігівської обл.

За словами історика та краєзнавця Миколи ОХРІМЕНКА, одну із перлин Слобідської України - Хотінський палац, побудували у кінці XVIII — на початку XX століття, у стилі класицизму. Нажаль, точної дати його зведення досі не має. Тоді ж довкола садиби був висаджений прекрасний парк та зведені 2 флігелі (Див. фото у альбомі).

«До сьогоднішнього дня всі вважають, що власником і будівничим маєтку нібито був граф та племінник першого почесного громадянина Одеси, який, до речі ввів у кулінарію таке блюдо як «бефстроганов», Олександра Георгійовича СТРОГАНОВА - Павло Сергійович СТРОГАНОВ, але це не правда. Точніше не до кінця. Він був аж третім власником цієї будівлі, але аж ніяк не першим. Звів палац державний і громадський діяч Російської імперії, таємний радник, сенатор Михайло Іванович КОМБУРЛЕЙ, якого, після довгих років служби, відправили у відставку. Приїхавши у володіння своєї дружини Ганни Андріївни КОМБУРЛЕЙ – внучки Григорія КОНДРАТЬЄВА, він задумав у глуші побудувати перлину, як потім усім стало відомо, архітектури ХІХ століття», - розповідає науковець.

Хотінський палац, у с.Хотінь, Сумського р-н. до пожежі

Автором проекту Хотінського маєтку став італійський майстер з провінції Бергамо Джакомо КВАРЕНГІ. Молодий архітектор не отримав визнання на батьківщині, а тому переїхав до Росії, де швидко здобув популярність та належну славу. Серед його творінь в Царському Селі – Олександрійський палац (1792-1796), в Петербурзі – Асигнаційний банк (1783-1790), Ермітажний театр (1783-1787), Смольний інститут (1806-1808) та низка інших споруд, які належать до скарбів російської класики (Див. фото споруд у альбомі).

Як зазначає історик Микола Охріменко, до вибору архітектора майбутній власник палацу Комбурлей підійшов з усією відповідальністю, оскільки задумувалося будівництво пишного об’єкту не просто так, а з метою підкреслити та показати усім свою значущість та статусність. «Тож, окрім придворного майстра Катерини ІІ, до створення садиби Камбурлей залучив талановитого і популярного українського архітектора Олександра ПАЛІЦИНА. Відповідно до його планів у Хотіні будувалася велика кам’яна оранжерея та ціла вулиця дерев’яних будинків», - зазначає Микола Охріменко.

Хотінський палац, у с.Хотінь, Сумського р-н.

За словами кандидата економічних наук, доцента, наукового співробітника науково-дослідницького центру УАБС НБУ Сергія ТИХЕНКА, зважаючи на великі розміри палацу, про які ми можемо судити лише з фотографій, робота над ним кипіла тривалий час близько 4-7 років. В палаці було 87 кімнат та 2 фасади – парадний і садовий.

«На вході в палац були побудовані 6 величезних колон, над якими виднівся герб власників. По бокам від бортиків фасад урізноманітнювали парні ризаліти (від італ. risalita — частина будинку, що виступає за основну лінію фасаду від фундаменту до даху) з балконами, трохи далі від панських покоїв були розташовані господарські будівлі, а навколо них був насаджений великий парк. Кожна кімната у будинку мала свій колір та своє призначення. Життя у маєтку вирувало на всю та мало чим відрізнялося від столичних балів», - констатує фахівець.

Оздоблення Хотінського палацу, у с.Хотінь, Сумського р-н.

Переходив маєток завжди по жіночій лінії. Другою його власницею стала дочка Комбурлея, яка вийшла заміж за графа Дмитра Петровича БУТУРЛІНА - Ельзавета Михалівна БУТУРЛІНА. Наступною і майже останньою власницею палацу стала їх дочка Анна Дмитрівна, яка вийшла заміж за графа Строганова.

«Вхід у маєток починався із шикарних воріт, алея вела до головної будівлі через західний флігель. Палац був парадним з обох боків, як і з боку двору так і з боку парку. Територія палацу доглядалася англійський садівником. На превеликий жаль останні власники приділяли дуже мало уваги замку. І «дякуючи» такому їх ставленню уже в 1914 році маєток був майже знищений: вікна розбиті, перші поверхи були засипані зерном, на 2 поверсі був санаторій для дітей хворих на туберкульоз, усі меблі були розпродані. А у 1918-1920 рр. палац взагалі згорів», - розповідає краєзнавець Микола Охріменко.

Є свідчення людей, в тому числі і мешканців сусіднього села, що палац мав чимало підземних ходів, які вели до річки, а у підвалах зберігалася контрабанда волинських євреїв - вина та різні напої. За легендою, Михайло Комбурлей, будучи губернатором Волинської губернії, допомагав їм тікати з західної України, а вони у свою чергу віддячували йому частиною краму.

До сьогоднішнього дня величезний Хотінський палац практично знищений, від нього залишився лише 2 бокових флігелі, але й вони нагадують про неймовірну велич справжньої заміської казки (Див. фото у альбомі).

Один із бакових флігелів Хотінського палацу, у с.Хотінь, Сумського р-н.

Проминувши селище Хотінь рухаємося далі на схід Сумського району до села Кияниця. Проїжджаємо близько 10 кілометрів (від Сум загальна відстань 30 км), а це лише 15 хвилин у дорозі, і ми на місці, біля наступного величного маєтку – Кияницького палацу.

Карта Матеуса Зойтера (1742 р.) Сайт vkraina.com

На мапі «Amplissima Ucrania» німецького ученого, картографа та географа Матеуса ЗОЙТЕРА хоч і самої позначки села Кияниця не має, проте, чудово зображено місцевість та річку, де розташовувалося поселення разом із маєтком. Селище Кияниця знаходилося на лівому березі річки Олешня. До нього примикав великий лісовий масив - урочище Німеньковщина Поляна, в якому і по сьогоднішній день в основному ростуть одні дуби. Таким чином можемо зробити висновок, що місце для побудови майбутнього палацу було обране враховуючи численні його переваги.

Палац Ліщинських, с. Кияниця, Сумська обл.

«Так, у 1866 році у селі Кияниця найбагатший мешканець Сум, «цукровий король Європи», меценат та благодійник Іван Герасимович ХАРИТОНЕНКО купив собі великі землі. На них він збудував цукровий завод, який був першим у цукровій імперії Харитоненків. Недалеко від підприємства, меценат розмістив і маєток, а поруч із ним багатий парк. Пізніше, після смерті Івана Герасимовича, неоренесансний палац в Кияниці, який вважається однією з перлин садибного будівництва Слобожанщини, дістався у спадок його племінниці – Марії Матвіївні ЛІЩІНСЬКІЙ (Харитоненко). Таким чином Ліщинські стали власниками не лише маєтку з розкішним палацом, а й великого цукрового заводу», - розповідає сумський краєзнавець Рита СЕРГІЄНКО.

Палац Ліщинських, с. Кияниця, Сумська область

У своєму заповіті Іван Герасимович писав так: «Благоприобретенное имение мое Кияницу, доставшееся мне от разных лиц, со всеми пахотными и сенокосными землями, со свеклосахарным заводом, завещаю в полную собственность племяннице моей Марии Матвеевне Лещинской».

Двоповерховий Кияницький палац мав витончену башту, оточений віковим парком, особливо романтично виглядав з протилежного берега ставка. Загальна площа парку складала близько 56 га. На його території досі виростають більше 70 видів дерев і чагарників, серед яких можна зустріти платани, гінкго, сріблясті ялини, сосни, липи, клени і, звичайно - дуб. Окрім самого маєтку, який зберігся на щастя до сьогоднішнього дня, відреставрований та розміщується поруч невеликий флігель, проте, від цукрового заводу залишилася лише груда цегли (Див. фото у альбомі). Як розповідають мешканці села Кияниця у старовинному маєтку окрім пташок, які залітають у зимній час погрітися, мешкає і привид, але це лише легенда :)

Палац Ліщинських, с. Кияниця, Сумська область

Далі, від села Кияниця рухаємося на північний-схід до іншого села під назвою Юнаківка. Селище знаходиться майже поруч – всього в 10 хвилинах їзди – 14 кілометрів. Якщо ж рахувати від Сум – то це у межах 44 кілометрів та близько 40 хвилин їзди автівкою. Якщо їхати головною дорого, то виходить дуже швидко та зручно.

Село Юнаківка (стара назва Юноківка) було засноване у період інтенсивного заселення Слобожанщини. В 1685 році на землях сумського сотника С. Юнока (повне ім’я сотника невідоме) оселилися вихідці з Волині, які тікали від польсько-шляхетського гніту. Від прізвища власника земель і пішла назва слободи — Юноківка. Родючі ґрунти, багаті луки й пасовиська, ліси приваблювали переселенців. Під час шведської навали в 1708—1709 рр. сюди переселилася частина жителів Ромен. За короткий час невеличка слобода перетворилася на значний населений пункт.

Карта Ніколаса Йоанніса Фишера (1690 р.) Сайт vkraina.com

Як зазначають фахівці Сумського архіву, на початку ХХ століття за царату село мало три церкви, лавки, базари, відбувалось 4 ярмарки на рік, мало ткацьку фабрику, пошту та телеграф. Кількість мешканців сягала 7,5 тисяч. Найкращим храмом села (серед трьох) була церква Різдва Богородиці, закінчена побудовою у 1806 році. Будувалася вона ймовірно, коштом князя і камергера Михайла Андрійовича ГОЛІЦИНА, якому у 1727 році син Юнока продав слободу разом з підданими.

Церква Різдва Богородиці, село Юнаківка, Сумського р-н.

«Церква Різдва Богородиці — відома пам'ятка доби раннього класицизму. За поземним планом і архітектурними формами — пам’ятка відноситься до найкращих зразків в Україні. Монолітна, цегляна, зі зрізаними кутами. Фасади прикрашені колонними портиками з фронтонами (від фр. fronton – передня частина стіни), «утопленими» у стіни. Навколо центрального куполу — чотири бані з круглими вікнами. Склепіння бань — цегляні, увінчані ліхтариками з луківками (всі останні втрачені разом з дахами). Церква двоярусна. Нижній ярус був відведений під зимню церкву, що в плані повторював верхній ярус. Заради зміцнення будівлі створено ковані металеві стяжки. Цікавою особливістю декору інтер'єру храму були стінописи разом з ліпленням рослинних візерунків», - розповідає історик Олександр НЕСТЕРЕНКО.

Церква Різдва Богородиці, село Юнаківка, Сумського р-н.

Також, варто зауважити, що церква має свою цегляну дзвіницю, але на диво побудована окремо від самої споруди. До сьогоднішнього дня збережені лише три її яруси, дзвони і завершення — не збережені, колони портика — похилені і напівзруйновані. Автором цієї неймовірної архітектурної споруди вважається італійський майстер Джакомо КВАРЕНГІ, той самий, що збудував Хотінський палац. Проте достовірно говорити про це ми не можемо (Див. фото у альбомі).

Останнім витвором архітектури, який ми побачимо під час нашої сьогоднішньої мандрівки, стане не така вже й масштабна споруда, які були до цього, але з не менш багатою історією та особливо інтригуючою назвою. Повертаємося до Сум та їдемо на схід 18 кілометрів і ми на місці – у селі Червоне. Знаходиться селище на правому березі річки Псел, поруч знаходять невеличкі лимани, стариці і заболочені озера. Для будівництва маєтку місцевість Червоного одна з найкращих. Тому й не дивно, що у першій третині XVIII ст. сумський полковник КОНДРАТЬЄВ збудував тут свій маєток, під назвою Теремок (Див. фото у альбомі).

Кам’яниця Теремок, с. Червоне, Сумський р-н.

Як пише український і російський мистецтвознавець, художник, дослідник пам'яток архітектури Георгій ЛУКОМОРСЬКИЙ, Теремок (будинок Кондратьєвих) — найстаріший садибний будинок Слобожанщини та пам’ятка цивільної архітектури XVIII ст..

«Кам’яниця збудована і входила до складу садиби сумських полковників Кондратьєвих, прямих нащадків Герасима КОНДРАТЬЄВА, засновника Сум, першого полковника Сумського слобідського козацького полку, засновника своєрідної династії. У 1753 р. будівля перебудована. У 1741–1754 роках коштом Миколи КОНДРАТЬЄВА поруч із будівлею була зведена церква Св. Миколи, у стилі бароко. Вона була тридільна, однобанна, з квадратовою в плані навою та пониженими гранчастими бабинцем і вівтарем. Четверик нави вивершувався трикутними фронтонами на кожному фасаді. У 1930-х роках церква була зруйнована, проте кам’яниця Теремок зберіглася», - відмічає дослідник.

Церква Св. Миколи, с. Червоне, Сумський р-н.

Відомий радянський і український історик архітектури, мистецтвознавець Віктор ВЕЧЕРСЬКИЙ зазначає, що Теремок Кондратьєвих належав до однокамерного типу будов. Спочатку будинок був одноповерховим, а у середині XVIII ст. над усією будівлею був надбудований другий поверх (Див. фото у альбомі).

«Із західного боку будівля мала вхід і два віконця першого поверху між рустованими пілястрами. На другому поверсі одне вікно закладене. Всі наличники та карнизи з дрібними сухариками характерні для стилю бароко сер. XVIII ст. Із південного боку розташовувався рундук (надбудова угорі), характерний для російських палат XVII ст. На нижньому поверсі двері з залізними стулками. У вікнах - залізні ґрати. Вгорі було 6 вікон. Імовірно, нижній поверх служив складом, а верхній був житловим», - пише Віктор Вечерський.

Кам’яниця Теремок, с. Червоне, Сумський р-н.

У першій половині ХІХ ст. садиба з будинком перейшла у власність Зборомирських, а з 1860-х у власність Лихачова. До 80-х років XX ст. будинок був житловим, після чого його було законсервовано. На сьогоднішній день, споруда знаходиться у занедбаному стані та зовсім не нагадує будівлі заможних полковників (Див. фото у альбомі).

Ще довго можна подорожувати надзвичайними історичними місцями Сумського району, але, на цьому нам варто закінчувати. Уже у наступному матеріалі ми вирушимо у подорож на північ Сумської області, у колишню гетьманську столицю та батьківщину колись одного із найзаможніших людей світу Михайла ТЕРЕЩЕНКА – Глухів.

Слідкуйте за соціально-освітнім спец-проектом «#Vkraina: мандрівка до архітектурних пам’яток Сумщини» за підтримки національного телеком-оператора «Київстар» у партнерстві з сайтом «RegioNews-Суми» та будьте в курсі історії свого рідного краю.

Вибачте, але голосувати можуть лише мешканці України!

Читайте також:

Коментарі RegioNews
Коментарі Facebook

Comments

Написати новий коментар

Loading...

Приєднуйтесь!