Подорожуємо до Глухівщини - землі гетьманів та козаків, православної віри та тисячолітньої історії

Версія для друку
zaglavnaya.jpg

Сайт «RegioNews-Суми» за підтримки національного телеком-оператора «Київстар» продовжують свій спільний соціально-освітній спецпроект #Vkraina, розпочатий ще у 2014 році. За цей час ми вже встигли познайомитися з неймовірною історією Сумської області, дізналися чимало цікавих розповідей та невигаданих фактів із минулого найвеличніших міст і найвідоміших особистостей північного регіону України.

Перед нашими очима відкрилося чимало загадкових таємниць минулого. У новому проекті «#Vkraina: мандрівка до архітектурних пам’яток Сумщини» ми зануримося у цікаву історію архітектури Сумщини. Упродовж березня–червня 2016 року, редакція «RegioNews-Суми», за участі істориків та краєзнавців, розповідає про найвеличніші пам’ятки області, спробувавши розговорити мовчазних очевидців минулих подій, які і досі спостерігають за тим, що відбувається у світі. Незмінним провідником і помічником у цій справі, як завжди, є унікальне інтернет-зібрання давніх європейських мап нашої країни – http://vkraina.com

Глухів – слава всіх гетьманів

Глухів – матір всіх послів

Він столиця партизанів

Він жадає кращих слів

Юрій РУЛЬ

Глухів — стародавнє місто на Сіверщині України, столиця війська запорізького впродовж 1708–1764 років та адміністративний центр Малоросійської губернії з 1765 по 1773 роки, значний історичний осередок східного Полісся, батьківщина колись одного із найзаможніших людей світу Михайла ТЕРЕЩЕНКА та сучасний культурний центр України. Як розповідають мандрівники та краєзнавці, коли починаєш говорити про Глухів, то здається, що зупинитися неможливо, але ми спробуємо відкрити завісу на найвизначніші архітектурні багатства міста та розповісти вам про них.

Сьогодні, середньостатистичний українець на просте запитання: «Які гетьманські столиці він міг би назвати, у першу чергу?», - частіше за все згадує лише дві - Чигирин або Батурин. Проте, на превеликий жаль, навіть мешканці Сумської області, забувають про той факт, що на їх території знаходиться місто, яке було столицею для 4 українськи гетьманів. Саме Глухів, у XVIII столітті опинився у центрі найважливіших історичних подій, пов’язаних, на сам перед, з Північною війною. Тут отримали булаву: Іван СКОРОПАДСЬКИЙ (1708 – 1722), Павло ПОЛУБОТОК (1722 – 1724), який повноцінним гетьманом так і не став, Данило АПОСТОЛ (1727 – 1734), та Кирило РОЗУМОВСЬКИЙ (1750 – 1764).

Гетьманські столиці на карті Мозеса Пітта (1681 р.) Сайт Vkraina.com

У різні часи Глухів входив до складу Великого князівства Литовського, Речі Посполитої, Московської держави. На карті братів БЛАУ, Глухів знаходиться на лівому березі річки Есмані, як окремий населений пункт з позначкою «Glowkow». А поруч, як окреме поселення зображено один із нині жилих районів міста ВеригинеWerinin»).

Глухів на карті Джона Блау (1670 р.) Сайт Vkraina.com

За словами завідувача науково-дослідного (просвітницького) відділу Національного заповідника «Глухів» Юрія КОВАЛЕНКА, перша згадка про Глухів датується 1152 роком. Походження назви міста досі залишається невідомим, можна висувати лише припущення. Основна версія назви - «важкодоступне місце». Проте, серед місцевих мешканців побутує одна цікава, але не сильно реалістична легенда.

«Відповідно до неї назву населеному пункту дала сама імператриця Катерина ІІ, яка під час відомої подорожі до Криму, проїжджаючи повз безлюдне місто, спробувала поцікавитися у перехожого, де саме вона перебуває. Старий, до якого вона звернулася, виявився глухим і не зміг зрозуміти питання, а імператриця Катерина, не довго думаючи, наказала наректи місто Глуховом. Але це лише легенда, оскільки достовірних доказів цієї історії не існує», - зазначає фахівець.

Загальний вигляд на центр міста Глухів, поч. ХІХ ст.

Крім того, науковці стверджують, що назву місто отримало за шість століть до появи імператриці Катерини ІІ на світ. Детальніше дізнатися про історію створення та становлення цього міста можна у нашому матеріалі «Глухів – гетьманська столиця України», а ми ж розпочнемо нашу архітектурну подорож із знайомства з Тріумфальною аркою - кам'яною спорудою, залишками кріпосних воріт, які були важливим елементом фортифікаційної системи Глухова.

Київська брама або іншими словами Тріумфальні ворота (арка) — єдина споруда Глухівської фортеці, яка зберіглась до наших днів. Знаходиться вона практично у самому центрі міста. Пройшовши вузенькими вуличками по вулиці Веригинській, можна вийти до Тріумфальної арки, розташованої на Києво-Московській вулиці. Споруда була зведена на земляному валу фортеці у 1749 році інженером Юхимом НАУМОВИМ спочатку дерев'яною з мостом через рів. А протягом 1766–1769 (або 1766–1785) років за проектом архітектора Андрія КВАСОВА, уже на честь візиту імператриці Катерини ІІ до Глухова, споруджено муровану Київську браму, що мала ідентичне архітектурне вирішення.

Київська брама (Тріумфальна арка) у Глухові, поч. ХІХ ст.

Як зазначає сумська журналістка, яка довгий час досліджувала гетьманську столицю, Ірина СТЕГНІЙ, з козацької доби у місті частково уціліло зовсім небагато споруд: фортеця із мурованою Київською брамою, а також Радний майдан, Миколаївська та Вознесенська церкви. Проте, саме арка вважаються найвеличнішою.

«Тріумфальна арка, як пам'ятка архітектури національного значення, має охоронний номер 630. Це справжній шедевр - форми і елементи класичного стилю поєднуються з відгомонами українського бароко: арочний тунель для проїзду і низенькі прибудови з невеликими арковими проходами і вартовими приміщеннями по обидва боки, добудовані вже в 1804 році. Фасад арки прикрашають спарені колони, встановлені на п'єдесталах, а також потужний карниз з фронтоном і тумбами по кутах», - описує пані Ірина.

Приблизний вік Київської брами - 250 років, висота головної арки: 7, 5 м, ширина з прибудовами: 28 м, у тому числі 5 м проїзд, глибина арки - 16 м. Сьогодні, через арку воріт здійснюється зв'язок між лівобережною та правобережною частинами Глухова.

Київська брама (Тріумфальна арка) у Глухові, поч. ХІХ ст.

Варто зазначити, що головним архітектором міста Глухів вважається Андрій КВАСОВ, не його брат, Олексій КВАСОВ, який керував створенням генерального плану Санкт-Петербурга, 1763-1769 рр.. Завдяки Андрію Васильовичу Глухів став, напевно, найкрасивішою гетьманською столицею України. У свою чергу, саме у Глухові Андрій Квасов зміг повністю сформувався як самостійний архітектор, про якого пишуть в енциклопедіях і обов'язково згадують у працях з історії російського та українського зодчества. Саме йому належить нинішній дизайн Київської брами.

Андрій Квасов став відомим після участі у проектуванні та будівництві Катерининського палацу в Царському селі, де молодий архітектор, крім усього іншого, відповідав за внутрішню обробку приміщень (Див. фото у альбомі). Але найбільш продуктивним періодом слід вважати його роботу у Глухові, де він повністю керував питаннями проектування і забудови та навіть готував учнів ремеслу «архітектора». За його проектами був зведений гетьманський палац Розумовського в європейському стилі (1751 р.), палацово-парковий ансамбль помпезної резиденції Румянцева-Задунайського з флігелями, фонтанами, скульптурами і церквою Різдва Богородиці, Спасо-Преображенська церква (1765 р.), Вознесенська церква (1767 р.), розкішна і смілива за архітектурним рішенням будівля другої Малоросійської колегії (1766-1774 рр.), яка сучасниками нерідко згадується як «восьме чудо світу», яке до сьогоднішнього дня нажаль не зберіглося.

Фасад будівлі Малоросійської колегії

Рухаючись далі від Тріумфальної арки на схід, в 6 хвилинах від центру, зустрічаємо наступну архітектурну перлину міста – Миколаївську церкву - головну споруду міста, розташовану прямісінько на Соборній площі. Мурована, тридільна, двоповерхова церква з дзвіницею стоїть в історичному середмісті посеред центрального майдану, посідаючи острівне становище в його структурі. Саме тут, перед західним і південним фасадами Миколаївської церкви, відбувалися козацькі ради, на яких обирали гетьманів України: у 1708 р. — Івана Скоропадського, в 1727 р. — Данила Апостола, у 1750 р. — Кирила Розумовського. У цій же церкві 1708 р. під тиском російського царя Петра І було проголошено церковну анафему гетьманові Івану Мазепі.

«Наприкінці 1708 року у Глухові було справді «гаряче». У місті відбулося спалюють Івана МАЗЕПИ. Точніше не його самого, а опудала. Оскільки у Петра І були, так би мовити, «не прості» стосунки з Мазепою, не спіймавши «зрадника», розгніваний цар спочатку привселюдно повісив його опудало на площі, а потім, знявши з шибениці, у церкві проголосили його анафему», - розповідає канд. іст. наук, завідувача кафедри історії Глухівського національного педагогічного університету імені Олександра Довженка Ярослав ГИРИЧ.

Миколаївська церква у Глухові, 2015 рік

Мурована Миколаївська церква збудована на місці однойменної дерев'яної, відомої за документами з 1683 року. Скоріше за все, дерев'яна церква згоріла під час пожежі глухівського замку 1685 р. Контракт на будівництво мурованого храму 8 лютого 1693 р. уклав замовник Василь Федорович ЯЛОЦЬКИЙ, котрий протягом 1678-1696 рр. обіймав посаду глухівського сотника, з майстром Матвієм ЄФИМОВИМ. У контракті було вказано, що зразком для Миколаївської церкви має бути Михайлівська церква в Глухові, збудована тим самим майстром Єфимовим у 1692 р.. Замовник обумовив у контракті все — від загальної композиції будівлі до найдрібніших архітектурних подробиць.

Відповідно до інформації канд. іст. наук, завідувача кафедри історії Глухівського національного педагогічного університету імені Олександра Довженка Ярослава Гирича, Василь Ялоцький будував церкву зі своїх матеріалів: цегли, вапна й заліза та зі своєю челяддю (помічниками).

«Будівельні матеріали він доставляв також за свій рахунок, за що містяни йому платили 600 карбованців «копійками» і 500 карбованців «чехами», а також забезпечували майстрів харчуванням на весь період робіт. Західний притвор з дзвіницею вирішений в архітектурних формах, що імітують форми первісних частин храму. Це — досить вдалий зразок стилізації, цілком органічний у контексті архітектурної ідеології історизму. Миколаївську церкву завершили будувати й освятили в 1695 р. Протягом всього XVIII ст. вона була, фактично, головним храмом міста. На сьогоднішній час вона є пам'яткою архітектури національного значення з охоронним № 629», - говорить фахівець.

Миколаївська церква у Глухові

Йдемо далі. У трьох хвилинах ходьби від Миколаївської церкви, також у центральній частині міста, розташована ще одна наймасивніша споруда колишньої гетьманської столиці - Трьох-Анастасіївська церква.

Її будівництво почалося на місці згорілого Воскресенського храму у 1717 році. Споруда була дерев’яною і її не оминула доля попередника. Кам’яну церкву у російсько-візантійському стилі, яку ми знаємо нині, збудували завдяки підтримці меценатів Миколи та Федора ТЕРЕЩЕНКІВ. Трьох-Анастасіївська церква стала їх сімейною усипальницею. Саме з появою у місті меценатів та благодійників Терещенків Глухів пережив своє друге народження, ставши уже не гетьманською столицею, а резиденцією цукрових магнатів XIX століття - родини Терещенків. (Детальніше, ознайомитися з відомою родиною не тільки найпотужніших підприємців, але й колекціонерів, меценатів, авіаконструкторів, політиків та просто талановитих людей із старовинного Глухова можна у одному із матеріалів проекту за посиланням: regionews.sumy.ua).

Трьох-Анастасіївська церква у місті Глухів

Раніше на місці Трьох-Анастасіївської церкви стояла дерев’яна Воскресенська, час побудови якої невідомий. У полум’ї однієї з великих пожеж храм згорів. У 1717 році коштом дружини гетьмана Івана Скоропадського Анастасії Марківни на цій ділянці була збудована нова домова Анастасіївська церква, яка пізніше також сильно постраждала від пожеж 1748р. та 1784р., кожного разу зазнаючи значних перебудов. У першій третині XIX ст. унаслідок бідності церковної громади храм деякий час фактично не діяв.

«Пізніше, коштом цукрових промисловців братів Ніколи та Федора Терещенків у 1885 році поряд зі старою гетьманською церквою розпочалося будівництво нової Трьох-Анастасіївської, - розповідає історик Юрій Коваленко. - Брати Терещенки звернулися до Святішого Синоду з проханням розібрати старий храм "с тем, чтобы из материала сей церкви соорудить кладбищенскую часовню при деревне Новой Гребле". Для визначення архітектурної та історичної важливості даного об’єкту з Києва відрядили професорів Київської духовної академії, які провели її обстеження».

В архіві Інституту історії матеріальної культури (Санкт-Петербург) зберігається опис старої церкви, зроблений професорами Миколою ПЕТРОВИМ та Петром ЛАШКАРЬОВИМ під час роботи комісії, до складу якої не увійшло жодного спеціаліста у галузі архітектури. У ньому зазначено, що будівля храму підлягає знесенню, бо не являє собою чогось особливо цінного.

«Основна споруда має у плані вигляд правильного чотирикутника. Вона двоповерхова зі звичайними пласкими стелями. Зі східного боку до неї прибудована шестигранна апсида, а два фронтони, кожен з яких спирається на 6 колон, — з північного та західного боків. Вівтарний шестигранник має пілястри по гранях і карниз, що проходить посередині стін. Над верхнім рядом вікон знаходиться поясок, який піднімається півколом над кожним з них. На стінах головної будівлі на висоті приблизно 5 м є виступ, що утворився внаслідок пізнішої надбудови, тоді ж було додано і колони з фронтонами», - йшлося у описі церкви.

Аналогічні висновки дала і Імператорська археологічна комісія. Стару церкву розібрали протягом 1895 — 1897 рр. і потім на її місці довго стояла каплиця, збудована коштом братів Терещенків у еклектичних архітектурних формах, близьких до українського модерну, аж поки комуністи десь у 1950-х рр. не розвалили і її.

Внутрішнє обрамлення Трьох-Анастасіївської церкви у місті Глухів

«За легендою, під землею між церквою та маєтком Терещенків є підземні ходи, якими раніше користувалися цукрозаводчики, щоб непомітно дістатися храму. Якщо ці ходи й були, то зараз вони вже засипані», - розповідає Ірина Стегній.

Також, у сховищі собору, під час реконструкції, були знайдені рідкісні книги: «Євангеліє учительне», 1606 р. видання, з трьома копіями гравюр А. Дюрера і «Апостол» (1695 р.) з 50 ілюстраціями українського художника-гравера XVII ст. Значну цінність представляють виявлені тут же «Книгопролог» (1763 р.), «Збірник різних повчань» (1816 р.) та інші.

Наступною, у списку наших архітектурних знахідок у місті Глухів стала унікальна свого роду Водонапірна башта (до речі, єдина така в Україні), розташована на місці, де в XVIII столітті перебували Путивльські ворота Глухівської фортеці.

Враження від неї посилюється вміло обраним місцем: вежа знаходиться між головними вертикалями стародавнього Глухова – Миколаївською та Трьох-Анастасіївскою церквами. Водонапірна вежа органічно доповнила їх і стала справжньою домінантою міста.

Водонапірна вежа у місті Глухів

Як зазначає у своїх роботах історик Микола ЦАПЕНКО, споруджено монумент міської інфраструктури Глухова у 1927-1929 роках. Автором проекту був харківський архітектор Йосип ЛАЗАРЄВ. Зведенням водонапірної башти займалася «Артіль Глухівських робочих». Після введення об'єкта в експлуатацію, місто було забезпечене системою водопостачання та міським водогоном. Висота будівлі становить 41 метр. Сходи, що ведуть на оглядовий майданчик, складається з 186 ступенів. Об'ємний бак вміщує 120 тон води.

Старший викладач кафедри соціально-економічних дисциплін Глухівського Державного педагогічного університету, відомий мистецтвознавець і знавець антикваріату Віктор ЗАЇКА, розповів нам, що у вересні 1942 р. німецькі війська намагалися знищити башту, як так звану «азімутну точку», через яку можна наводити приціли далекобійних знарядь на місто. Вежа витримала постріли прямою наводкою з танків в свою основу. При спробі розбомбити її з повітря, бомба потрапила в купол Трьох-Анастасіївського собору і вибухнула на куполі, не здолавши бетонні перекриття.

«Глухівська «Ейфелева вежа» стоїть на перетині семи стежок, що само по собі вже є священним місцем. Крім цього, вежа, кажучи мовою науки, перебуває в позитивній геомагнітної точці і є місцем збору позитивної енергії, тобто сфери людських душ. Перебування в зоні вежі дуже позитивно позначається на стані людини і її душі. До сих пір все обладнання Водонапірної вежі функціонує нормально, хоча за призначенням вже не використовується, а бак порожній. Тепер тут проводять екскурсії з історії міста», - говорить фахівець.

Водонапірна вежа у місті Глухів

Є в Глухові й так би мовити непривабливі сторони. Із історичних пам’яток до них належить Тюремний замок — руїни старовинної тюрми, про існування якої згадувалося ще у XVII столітті. Дістатися до нього можна пішки, за 10 хвилин, проходячи через центрі міста по вулиці Терещенків. Перший тюремний замок мав вигляд дерев'яного будинку, обнесеного частоколом. Пізніше його було перебудовано, стіни укріплено. На планах Глухова XVII ст. у північно-східному куті глухівської фортеці чітко видно кілька споруд, що розташовані у квадраті огорожі.

Руїни Тюремного замку у Глухові

Історик і науковець Володимир ВЕЧЕРСЬКИЙ зазначає, що неподалік руїн тюремного замку, що збереглися донині, було виявлено підвалини більш архаїчної споруди. Глибина фундаментів сягала близько трьох метрів. Під такий потужний підмурок підкоп зробити було просто неможливо. Пізніше, у XIX ст., глухівську тюрму було перебудовано за новим проектом. Згадки про креслення проекту нещодавно віднайшла співробітниця Державного історико-культурного заповідника у м. Глухові. Датуються вони 1837 роком.

«Свого часу, будівля була досить потужною. Втекти, або зробити підкоп було практично неможливо. Сьогодні, поблизу замку розташовано пам’ятник жертвам Голодомору. Руїни, пам’ятник та місце, де вони знаходяться, справляють гнітюче враження: тротуари майже відсутні, навколо бруд і запустіння. Хоча неподалік находиться житловий сектор і навіть дитячий майданчик», - говорить журналістка Ірина Стегній.

Мандруючи архітектурними пам’ятками Глухова, обов’язково варто не забути і про ще одну святиню, яка знаходиться уже за територією міста. Недалеко від села Соснівка, у 20 хвилинах їзди на автівці від Глухова, розташований чоловічий монастир Святого Різдва Богородиці Глинська пустинь. За переказами, Глинська пустинь заснована на місці явлення на початку XVI століття на сосні чудотворної Глинської ікони Різдва Пресвятої Богородиці.

Чоловічий монастир Святого Різдва Богородиці Глинська пустинь

Достеменно невідомо, як і коли виникла Глинська пустинь. Фахівці говорять, що датою її заснування можна вважати 1557 рік. Глинська пустинь свою назву отримала тому, що розташовувалася на землях князів Глинських - однієї з дружин царя Івана Грозного.

За всю історію свого існування пустель кілька разів передавалася до Молченського Печерського монастиря, що у Путивлі, і тільки в 1764 р. здобула незалежність. З 1994 р. і по сьогоднішній день Глинська пустинь відкрита для всіх віруючих.

Чоловічий монастир Святого Різдва Богородиці Глинська пустинь

«Далеко не кожному монастирю вдається гармонійно поєднувати шлях споглядання і шлях діяння. Глинській пустині вдалося. Справжня любов до ближнього породила в Глинської пустині цілу плеяду старців, 13 з яких зараховані до лику святих у 2008 році. В основному це молитовники, які трудилися в обителі і прославилися чудесами в XVIII-XIX століттях», - підводить підсумок історик Юрій Коваленко.

Сьогодні монастир піднімається з руїн і зміцнює своє духовне життя. Перебудовується надбрамний храм, розширюється побудована після відкриття монастиря Нікольська церква, будуються нові будівлі. Ченці живуть по чиноположенню афонскої гори (як це і було до закриття обителі). Ранній підйом, довгі богослужіння і слухняності. На території монастиря так само працюють заводи - молочний, свічковий і працює іконописна майстерня.

На цій прекрасній ноті наша подорож у архітектурний світ Глухівщини добігає кінця. Цим матеріалом у 2016 році ми завершуємо цикл публікацій соціально-освітнього спец-проекту «#Vkraina: мандрівка до архітектурних пам’яток Сумщини», який вдалося реалізувати за підтримки національного телеком-оператора «Київстар» у партнерстві з сайтом «RegioNews-Суми».

Пригадати цікаві та зворушливі історії Сумщини ви зможете за посиланням: regionews.sumy.ua. Слідкуйте за нашими проектами та дізнавайтеся більше про життя рідного краю.

Вибачте, але голосувати можуть лише мешканці України!

Читайте також:

Коментарі RegioNews
Коментарі Facebook

Comments

Написати новий коментар

Приєднуйтесь!