Погляд інфекціоніста: чи треба робити щеплення?– Андрій Сницар

Версія для друку
andrey-snicar-600x385.jpg

Я не епідеміолог, не імунолог і навіть не педіатр. Традиційно в нашій країні ці люди займаються вакцинацією, збором статистики, аналізом підйомів-спадів захворюваності, формулами для обчислення тонкої грані між епідемією, підвищенням захворюваності і спалахом, урахуванням побічних явищ і ускладнень від щеплень і т.п. Я чогось з перерахованого вище можу і не знати, і переплутати. Зізнаюся в цьому чесно - на відміну від безлічі економістів і юристів, які вільно розмірковують про вакцинацію на просторах Інтернету. Не забуду в коментарях фразу одного з «фахівців»: «Кинув оце я пару келихів пива і вирішив й собі загуглить за цей поліомійєліт».

Інфекціоністи займаються людьми, хворими на інфекційні хвороби. Тобто, вже хворими - пізно пити «Боржомі» і робити цю процедуру. Звичайно, ми маємо уявлення про профілактику інфекцій - особистої та громадської, імунітет - індивідуальний і колективний, але нюанси є в будь-якій справі. І коли мова йде про ваші каверзні питання або про щеплення для моїх онуків, я дзвоню епідеміологам, яких знаю сто років і яким довіряю. Шкода, що зруйнували службу, і йдуть класні спеціалісти своєї справи, що наростає хаос, безвідповідальність і дилетантизм - як, втім, у всьому, не тільки в медицині. Скоро і зателефонувати буде нікому. Але, незважаючи на це, мене просять розповісти про щеплення. Відмовлявся, відтягував - саме з вищезгаданих причин, ніякої манірності. Не люблю не бути професіоналом в досліджуваному питанні.

Але наростання в країні епідемії кору, загроза дифтерії, переживання вже як клініциста - мені ж потім цих не щеплених лікувати, без сироватки! - змусили писати.

Отже, вигляд інфекціоніста. Чи треба робити щеплення?

Відразу перед очима маленький циган (так тоді дітей-ромів називали і це не було образою) Митька. Роми - цікава нація. З одного боку - асоціальна, в нашому розумінні цього слова. Незрозумілий нам уклад, система взаємовідносин, з точки зору медицини - слідування природі. З іншого - чіткий свій порядок, ієрархія, рішення барона незаперечне, величезна підтримка громади. Якщо хто з них захворіє - кошмар для лікарні. Табір під вікнами, мітингують, прориваються в відділення, але що треба дістати - дістається миттєво. Перше моє знайомство з дифтерією у ромів і почалося. Природньо - вони не роблять щеплень, скупченість, антисанітарія. У Шосткинському районі це було, на початку 90-х. Перший сигнал від досвідченого ЛОРа надійшов, який бачив дифтерію в 50-х роках - ми, нове покоління лікарів, які виросли в прищепні часи, тільки в книжках про неї читали та від вчителів чули. 40 років без дифтерії! - це вам про вакцинацію.

Підтвердився діагноз, пішли в осередок - ще 9 хворих дітлахів і дорослих! Я почав благати Зіновія Йосиповича, учителя свого, - відпустіть в Шостку, на дифтерії попрацювати, я ж її ніколи більше не побачу! Такий випадок представляється! (Взагалі так подумати - куди ти просишся?? Двоє дітей малих вдома (але щеплені!) ... ентузіаст. Ну да. Я потім ще в Таджикистан напросився - теж надивився. Тіфи, гепатити важкі А і Е, що у нас зроду не бачив, кишкові інфекції, викошували дітей до року, малярія ... і навіть заразився - не скажу, чим. А ось в Зімбабве не склалося. Шкодую, сонної хвороби так і не побачив. Пророчі слова він тоді мені сказав: «Ще надивишся». Але відпустив. Тиждень я там цих ромів лікував разом з колегами, різні форми були - надивився. Всіх вилікували - епідеміологи тоді чітко працювали, повиявляли всіх на перших днях хвороби, сироватка була, хоч залийся ... Повернувся задоволений і корифей - як же, тепер студентам буду з перших рук розповідати, а не по книжці.

Ну а потім, через рік-два, збулися пророчі слова Красовицького. Ринула дифтерія з усіх щілин, ангін навіть не стало - суцільна бацила Леффлера (її збудник) сіялася з мазків, навіть при нетиповой картині в горлі. Дивуюся і до сих пір не все розумію - як так миттєво спрацював закон переходу кількості в якість? (Звичайно, не миттєво. Скільки прихованих процесів до цього веде, від соціально-біологічних до геліоціклічних). Ніякої дифтерії не було - і раптом всі три поверхи, всі 100 ліжок нашої лікарні забиті дифтерійними! І обидва інших інфекційних стаціонару міста (зараз одне залишилося - скоротили через непотрібність). І розгортаємо, перепрофілювали під інфекцію інші стаціонари, переводимо вже незаразних на доліковування за профілем ускладнень - до неврологів, кардіологів, нефрологів, просто в терапію.

А вони вмирають. Вони - це ви незабаром.

Читайте далі. Я розповім.

Перші можливі причини смерті дифтерійного хворого - від інфекційно-токсичного шоку, задухи або гострої ниркової недостатності. Це в перші дні, а іноді й години хвороби. Якщо витягуємо - можуть померти від раннього міокардиту (з напругою вдивляєшся в пошуках перших грізних його провісників - ледь помітних нових хвиль на лінії ЕКГ). Це - кінець першого - другого тижня. Якщо і тут пронесло - від пізнього міокардиту, раннього паралічу і знову від ниркової недостатності - це вже через місяць від початку хвороби. І найприкріше - смерть через місяці два-три - від пізнього паралічу діафрагми і зупинки дихання, коли ти їх кожен день нерухомих через зонд годував (ні ковтати, ні рухатися такі хворі не можуть), і стали вони тобі зовсім рідні ... А ще були смерті через рік (так звана «следовая» летальність) від найтяжких пошкоджень серця, таки наздогнвших. І «добивших».

Ось такі етапи, кола смерті від дифтерії. І йде стражденний від одного до іншого з доктором своїм, як по колах пекла Данте з Вергілієм. Від одного - до іншого. Коли поповзом, коли навпомацки, коли внатяжку, а то і дивом якимось ... Перелізли - і добре. Наступний ... потихеньку ... Дев'ять тих кіл, як і рубежів смерті від дифтерії нарахували.

Втратили ми чоловік сорок тоді, в ту страшну епідемію, не перевели. Через майдан, через кола. Ще раз: сироватки було необмежена кількість. І тисячі врятованих. Буває так - лікарі продовжують лінію життя. На долоні. І в долі.

Чи не всіх померлих пам'ятаю, але п'ять найбільш, яких ось уже здавалося, витягну - пам'ятаю. І Митьку. Звичайна ромська дитина. Озорливі оченята з яскравими білками витрішкуваті, буйна чорна шевелюра, смагляве тямуще личко. П'ять років. Єдина дитина, до речі, інші - дорослі. Тому, напевно, так пам'ятаю - з дітьми тяжче ...

Вступив пізно від початку хвороби - як, втім, більшість загиблих. Токсин встигає зв'язатися з тканинами і вже його звідти не вирвеш навіть сироваткою. Тому - чим раніше сироватка, тим краще. Вона токсин тільки той, що в крові циркулює, зв'язує. Якщо він вже потрапив в серце, нирки, нерви - марно, почнуться ті самі ускладнення - кола пекла.

Звичайно, ми в будь-якому випадку вводимо сироватку (соррі, вводили - тепер не будемо через відсутність оної) - адже паличка сидить в мигдалинах і продовжує виділяти все нові порції токсину в кров. Хоч ці зв'яжемо, щоб не додавалося. А паличку - антибіотиками. Ввели і Митькові - бігом, в вену, відразу на пропускник. Хоч і прекрасно знаємо, сьомий день хвороби, всім ускладнень - бути. Ну, або не всім. Пам'ятаєте? - «Ведь господин Атосимеет право первым убить меня, и это может лишить меня возможности уплатить свой долг чести вам, господин Портос; обязательство же, выданное вам, господин Арамис, превращается почти в ничто».

Від Атоса і Портоса - шоку і ниркової недостатності - ми Митьку вберегли. І почався міокардит ... Як він невблаганно, грізно розвивався - кожен день на ЕКГ новий знак, нова хвиля, подовження інтервалу, аритмія ... Капаємо, вводимо, кардіологи поруч постійно, реаніматологи ... все наростає. Три дні. Повна блокада. П'ять днів, тиску немає, сечі немає, титруємо дофамін, зупинка ... непрямий масаж, слухаємо ... Стукає? Стукає! Чи не стукає ... Стукає! Тричі Митькові серце заводили за двоє суцільних нескінченних діб. Такого у мене більше не було. Живучі вони, ромські діти. Воля до життя звіряча. Чіплявся - за життя, за нас-докторів, за бога цього байдужого. Повільно, тягуче, невідворотно висклізал- як з пальців, коли над прірвою тримаєш і втримати не можеш. На четвертий не застукало ...

Я потім довго годин-будильників в спальні не мав. Все мені Митькине серце стукає, тріпоче. Повиносив з кімнати, не міг спати. Потім нічого, відійшов потроху. Так на тобі - інша напасть, але це вже після того страшного грипу, свинячого, - якого, кажуть, не було. Просто паніку підняли і на «Таміфлю» нажилися. 22 людини за два місяці пішло, ага. Придбали електрокамін здуру в вітальню - декоративний, а у нього звук, коли розігріється, ну точно як у апарату штучної вентиляції легенів. Шшух - пфф - шшух - пфф ... Вночі дуже добре спиться. При мені не включали. Ранимий я. І вразливий. І ще з фантазією.

Що ще вам розповісти про вакцинацію?

Що Митькові і сотням інших померлим в Україні в 90-х від дифтерії просто треба було зробити щеплення? Уявляєте, на Митькину волю до життя - просто прививка! Я там дозволив собі щось про «бога цього»? Сподіваєтеся? Так він же - пам'ятаєте анекдот? - «Ну ти ж хоч квиток лотерейний купи, раб божий» Або під час повені - «сідай у човен! - мене господь забере». І забере, не сумнівайтеся. Дурнів в першу чергу. Шкода тільки, якщо дурні - батьки. Діти-то чим завинили? Ви ж за них відповідальні, поки свого розуму наберуть. А своїм життям - розпоряджайтесь.

Купуйте квиток, сядьте в човен, зробіть щеплення. Погані вакцини? Як ви думаєте, технології за 40 років стали краще або гірше? 40 років наша країна жила без дифтерії - встигло вирости два покоління лікарів, які її бачили. Відразу після впровадження масової вакцинації - тими, старими радянськими вакцинами, реактогенними і недосконалими, з «побочками» і поганим рівнем очищення. Але була система, і люди прищеплювалися. А яка якість була у «джэннеровской противооспенной» вакцини в вісімнадцятому столітті, як ви думаєте? А Катерина прищепилася. І людство все кинулося робити цю процедуру. І немає віспи. Всього-то двісті років знадобилося, а по суті, останні 20, коли всім кагалом накинулися, - і позбулися тисячолітньої напасті.

Не буду згадувати про десятки інших підкорених за допомогою вакцинації інфекціях. Дійсно, пам'ять у людства коротка, і нічому історія не вчить - і війни, і епідемії тривають. Але є шанс згадати. Черговий. Це яким же йолопом, вибачте, треба бути, щоб, маючи протиотруту, чи не ввести його і покладатися «на авось»? Я не буду лазити по evidens based сайтам в вишукуванні спростувань витончених доводів «антипрівівочніков», пошуках їх підтасовок і жонглювання фактами, замовчування і фальсифікацій - колись займався, набридло. Вона є, ця аргументація. Кому треба - будь ласка, шукайте. Не буду навіть вникати в організаційну МОЗівську муть і плутанину, скандальні закупівлі, відкати - для мене питання зрозуміле, і відповідь на поверхні. Простий.

Я - просто лікар. І я поховав Митьку. І не одного його. І живу з цим. Через вас, тупоголових, - «знавців» і батьків. Яке їм, тим ромам або тим, які втратили в минулому році своїх дівчаток і хлоп'ят через правця? - одне ж щеплення від цих обох хвороб! Або від кору - 8 осіб за кілька місяців, коли таке було? Ну відведіть очі від тексту! Гляньте на свою «милоту», яка безтурботно грає і нескінченно довіряє татові і мамі - що захистять і вбережуть? Чи відчули холодок? Чи готові розлучитися, порішити його? Вам дано таке право? - при можливості елементарно вирішити питання? Вакцини не працюють? Щепленітеж хворіють? Ви мені?! - розкажіть, як вони хворіють? І помирають? Купили фальшиві довідки і перед собою боїтеся зізнатися, що натворили - «щеплені» ...

Ось вам статистика по Італії: 5000 хворих на кір, 88% вакциновані взагалі, 7% - однієї дозою. 5% тільки на легкі форми у вакцинованих. З чотирьох летальних - все не щеплені. У нас в країні - дожили! - на таку статистику не спромоглися. Бардак. Я не дозволю вам втирати про смерті правильно щеплених. Немає. Навіть від грипу того моторошного ніхто з щеплених не помер. А хочете подивитися, як по-різному хворіють, - в реанімацію, ласкаво прошу. Благо, зараз доступ дозволили всім бажаючим. Масочку тільки не забудьте - інший захисту, крім неї, рідної, і щеплень, у нас немає. Або «на авось» спробували? «Щеплені» - в реанімації. Щеплені - в звичайних палатах. Або вдома.

Чим зараз буде гірше, ніж в 90-х? Якщо буде?

Буде. При рівні колективного імунітету в середньому менше 50% (на Сумщині серед дорослих - 60%, по Україні в деяких регіонах менше 30%, а треба - мінімум 95) однозначно. Питання тільки часу - не готовий сказати, коли. Але, якщо всі не зроблять щеплення, - буде. Або буде, поки всі не перехворіють. Ціна цих варіантів різна.

Гірше в чому? - Немає сироватки.

Так, хочу уточнити. Весь час - в інтерв'ю, блогах, передачах, коментах - плутаєте сироватку і вакцину.

Вакцина (вона ж щеплення, щеплення) - для профілактики, щоб не захворіти. Викликає в організмі імунну відповідь і синтез своїх захисних антитіл проти конкретного збудника. Для цього треба час. Щеплення, зроблене вже в ході хвороби, не встигне.

Сироватка (вона ж антитоксин) - для лікування. Готові чужі антитіла - ввели, і вони борються. Відразу. Часу синтезувати свої немає - ворог вже всередині. До речі, при введенні сироватки ускладнення частіше, ніж побічні явища при вакцинації. Тому що чужі антитіла, а там - свої. Ще одна різниця між ними, на сьогоднішній день, - сироватки немає, вакцина є. Поки що. Сироватки в нашій радісною європейській країні немає вже чотири роки. Ті сміховинні гуманітарні 900 доз, про які радісно-переможно докладають МОЗ?

Розповідаю. За раз важкому дифтерійному хворому вводиться 100-150 тисяч МЕ. На курс (2-3 введення) йшло і до півмільйона. Досить? Ну, людина на 20 - так. У 90-х по всій Україні захворіло 20000, пішло 700. Що ми, інфекціоністи, будемо робити в цій ситуації? І ви? Надія на ранню госпіталізацію. Але надії мало - по досвіду попереднього. Але зараз ще гірше. Ви будете сидіти вдома і самостійно лікувати «ангіну» або ГРЗ - хто ж не знає, як їх лікувати? А якщо що, в аптеці розкажуть. Чому?

Тому що вам лікарняний не потрібний - у нас, думаю, вже більше 70% офіційно не працюючого населення, в 90-х ще заводи диміли. Значить, до лікаря не підете - по Інтернету полікуєтеся. Там все є, а лікарі - суцільні дурні і хабарники, як вдовблює вам МОЗ. Протоколів не знають і «ваще». Напевно, в американських стандартах прописано лікування дифтерії без сироватки. Не дарма ж Супрун її не закуповує. Підете?

Тоді скажу, що картинку і клініку дифтерії та ангіни іноді не відрізнить навіть недосвідчений лікарський очей, не бачив раніше дифтерії (а ми знову 20 років без дифтерії - тому що всі перехворіли. І знову виросло покоління лікарів, її які бачили). А у нас реформа, хлопці! - і до вузького спеціаліста-інфекціоніста вас не пошлють - сімейні лікарі самі будуть лікувати, відпрацьовувати держзамовлення (чули, скільки місяців у Європі чергу до вузького спеціаліста?)

А на п'ятий-сьомий день - шо-то не проходить! - вас до нас привезуть. Як Митьку. Тільки вже парамедики. Якщо довезуть. Їх вже підготували? І якщо буде куди везти - раптом лікарню нашу закриють - як не окупається і не заробляє. Тільки - вибачте, навіть якщо не закриють, - сироватки у нас немає. Антибіотики будемо колоти, капати, підтримувати згасаючі органи, водити по дев'яти колам ... Ні, без сироватки парочка кіл максимум - більше ви не протягнете. Можна, правда (якщо не проти), швиденько до прилеглого агресору мотнуться - там цієї сироватки, що гуталіну, і дешево - і привезти. Як при ботулізмі влітку - пам'ятайте, каталися? Через кордон, через митницю. Але тільки миттю, а то токсин зв'яжеться, і капець. Ми ж її, сироватку, тому в вену і вводимо - відразу в кров. З сідниць довго всмоктується - більше години, якщо тиск низький. А воно на 7-й день саме те - ІТШ, шок.

Тому рахунок на хвилини - пам'ятайте, Митькові прям на санпропускнику вводили? Але ви ж швидко поїдьте, я вірю - адже мова про життя вашої дитини (мами, сестри - потрібне підкреслити) йде. Ви ж тепер в коржик заради них розіб'ється - але даремно. Пізно. Замість того, щоб спокійно планово зробити щеплення, виробити антитіла і не хворіти. Ось, що ще гірше! - гірше, ніж навіть в 90-х. Це дегенеративний, не здатний приймати адекватні рішення (це які потрібні суспільству, а не їм) парламент, уряд, МОЗ; понівечена санепідем служба і майбутня плутанина з реформою охорони здоров'я - тобто, розруха, по Філіпфіліпичу.

Так, в ситуації, що склалася в нашій радісній державі (а я не думаю, дивлячись на те, що відбувається, що вона зміниться найближчим часом, а ви?) У вас один вихід - зробити щеплення. І зараз це - образ. Метафора. Ні, звичайно, для переконаних ... є й інший. Вибирайте. Вакцина є. Поки що. Розпочнеться ажіотаж - і її не буде. І не треба мені про паніку! Паніка прийде, коли прийде дифтерія. Зараз ви ще поумнічайте, не поспішайте. Просто я бачив, «Я на дифтерії працював» - так у нас кажуть. Робота така, знаєте. Ніякої паніки. Спокійно планово зробити щеплення. На десять років вистачить. Будь-якою вакциною, яка є. За додаткову плату або безкоштовно. Дорослим і дітям. У цій ситуації це все, що ви можете. Ну, хіба що ще запастися сироваткою заздалегідь і покласти в холодильник - на всякий випадок. Возять контрабанду спритні. І бути насторожі. А якщо що - ангіна, типу, - до нас. Подивимося, мазки візьмемо. А я сподіваюся, що нас не закриють. І не скоротять. Ми будемо працювати. Ось така картина маслом. Розмотало. Емоційний, каюсь. Нерви митьки попалили ... І вийшло зовсім не те, що збирався написати. Мемуари якісь. Саркастичні. Не буду більше переконувати. Нікого. Ні в чому. Може, Митька кому життя врятує ...

Андрій Сницар

http://pl-ukr.net/blog/vzglyad-infekcionista-nado-li-privivatsya-andrejj-snicar.html

Вибачте, але голосувати можуть лише мешканці України!

Читайте також:

Коментарі RegioNews
Коментарі Facebook

Comments

Написати новий коментар

Приєднуйтесь!